Ігор Дуклянич ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2010-07-15
{mosimage}
Де лем розметана гірка доля лемків по світі – негодни они забыти рідной Карпатской землиці. Найвеце тоты, што в горах ся родили, але тыж молодше поколіня, жыюче на чужыні. Од старшых рідных, сусідів, близкых часто чує, же там в горах на знищеных цмунтирях лежат нашы родины, предкы, котрых хоронено до выгнаня на схід и до акциі “Вісла” в 1947 р.
10 років по выгнаню в нелюдскый и нехристиянскый спосіб нищено церкви, цмунтири и на них памятковы хресты на гробах похороненых.
10 років по выгнаню кус родин од 1956 р. вернуло до гір, найвеце до Горлицкого повіту. Од того часу якбы зачало ся одновлиня, порядкуваня нищеных цмунтирив. То смутна история тых часив, о які нелегко згадувати и писати.
Та можна ся радувати, же зашли зміны, якы дозволили дуже цмунтирив одновити, найперше в тых селах, до котрых родины лемківскы вертали.
Дуже родаків, выселених на схід до Совєтского Союзу, в Украіну, одвиджало гробы своіх рідных на цмунтирах и помагали одкрячати зароснены гробы, місця в рідных селах. Дакус знаме, як порядкувано цмунтири в Радоцині, Святкові-Великій, Гирові, Завадці-Риманівскій, Березові и в иншых селах, в якых юж неє лемків.
Треба повісти, же такым прикладом єст в остатній час одновлиня цмунтира в Липовци. По довшых плянах и приготовлинях бывши жытелі того села – братя Варянки и другы селяне того села підняли ся одновити цмунтир. Жыют они в Львівскій области в Украіні. Юж 2 рокы тому заміряли приступити до той роботы, а близше в осени 2009 року. Были трудности и перешкоди, то одложыли на яр того року, хоц дощова погода одстрашала. Головным організатором обдарено пенсіонера Михайла Варянку – колишнього директора щколи в Золочеві. Взял з собом сестринця Андрия – учителя, а о поміч попросил Лілю Плахтій, яка веде молодіжну організацию при товаристві “Лемківщина” во Львові, з котрой 4 молодых лемків зголосило ся іхати на так гідний историчний труд. Іх керівничка Ліля взяла на себе обовязок приготовляти істи для робітників. На місци поміч в роботах приділил Юзеф Кушнір – керівник кінной туристикы в тім районі. Также помагало 3 лемків зо Зиндрановы, приятели М. Варянки.
По закінчиню роботы 22 мая того року гості з Украіни поіхали вечером на кермешове свято до Вілхівця. А в неділю 23 мая завитали на Службу Божу до церкви в Зиндранові и взяли участь в молитвах за помершых на цмунтири в тім селі.
То важний и великий приклад, як можна, хоц нелегкым трудом, одновити місце вічного спочинку рідных в селах Лемковины. А єст ищи немало заросненых цмунтирив, якы чекают на подібне діяня, як в Липовци.
“Наше слово” №29, 18 липня 2010 року {moscomment}
