(гс) ■ ПОДІЇ ■ №20, 2013-05-19
Перед початком одного з найважливіших у своєму житті екзаменів цьогорічна матуристка Оля Купріянович зосередилася не лише на навчанні. Вона також з’ясовувала, чи українська мова (а саме її дівчина вивчала як рідну і формально як нацменшинну) входить до списку обов’язкових предметів на матурі. При нагоді Оля особисто переконалася в тому, як високо польське освітянське керівництво оцінює мобілізаційні здібності молодих українців. Ствердну відповідь на своє запитання матуристка отримала… за місяць перед екзаменом. З’ясовувати «мовну проблему» допомагали Українське товариство та Об’єднання українців у Польщі.
«Не можу зрозуміти, у який момент українська мова як нацменшинна в моєму випадку перестала зараховуватись до обов’язкових навчальних занять», – писала О. Купріянович на початку березня до директора Окружної екзаменаційної комісії в Кракові Леха Ґаврилова. Такого адресата обрано тому, оскільки саме очолювана ним комісія не врахувала декларацію Олі щодо української мови і перенесла цей предмет зі списку обов’язкових предметів до додаткових. У своєму листі до директора матуристка попросила подати юридичну основу такого рішення і водночас чітко задекларувала, що, незважаючи на інтерпретації, хоче складати екзамен зі своєї рідної української мови.
Проте комісія в Кракові зайняла позицію, що у випадку Олі екзамен з української мови має відбуватися в рамках процедури для додаткових предметів, оскільки учениця вивчає її не у своїй школі, а в іншій, де такі уроки організовуються. У листі від комісії додатково зазначалося, що українська стане для неї обов’язковою щойно тоді, коли учениця пред’явить посвідку про відвідування уроків української мови в рамках міжшкільного пункту навчання. «Хочу висловити здивування у зв’язку з тим, що саме мене зобов’язують виконувати якісь кроки в цій справі. Українську як нацменшинну мову я вивчаю не в рамках приватних уроків, а в рамках офіційної освітньої системи, тому логічним повинно бути те, що подібна інформація повинна передаватися між відповідними освітніми установами, а не за посередництвом учня», – відповідала Оля на поставлені комісією вимоги, разом з тим наголошуючи, що комісія у своєму листі не назвала суб’єкта, від якого учениця повинна отримати необхідну посвідку.
Ситуація була курйозною ще й тому, що Оля практично в той самий час отримала від державних органів дві діаметрально різні оцінки. Те, про що писала комісія у Кракові, повністю заперечувалося в інтерпретації Міністерства національної освіти (пол. MEN). Відомство у листі від 28 березня виразно повідомляє ученицю про те, що відповідно до законів «випускники школи та відділів із навчанням нацменшинної мови на матуральному екзамені нацменшинну мову складають як обов’язковий предмет». Ці правила стосуються також учнів, які навчаються в міжшкільному пункті. Тут на мить варто зупинитися на датах окремих документів. Міністерство національної освіти 28 березня інформує Олю про те, що в її справі зв’язалося з комісією в Кракові і звідти отримало запевнення, що учениця зможе складати українську як обов’язкову на матурі. Тоді постає запитання: чому освітяни в Кракові три дні раніше написали до матуристки, що українську мову вона складатиме за правилами для додаткових предметів?
Така «неточність» – це, мабуть, найкращий доказ, що правові вреґулювання щодо нацменшинної освіти у Польщі вимагають кращого. Комісія в Кракові щойно 19 квітня офіційно повідомила матуристку з Люблина, що свою рідну українську мову вона складатиме як обов’язкову. Але, як показує ця історія, такий факт випливає не з читабельних державних розпоряджень, а з наполегливості однієї молодої людини. Відкритим залишається питання: як виглядала б ситуація без такої самосвідомості учениці?
Оля в коментарі для «Нашого слова» відзначала, що до екзамену з української мови постійно підготовлялася так, як до інших обов’язкових предметів. «Щойно в лютому я дізналася, що є сумніви в цій справі, проте я не припинила готуватися до екзамену. Думаю, що все буде добре», – з оптимізмом відзначала Оля. І додала, що, на її думку, учні в середній школі, які вивчають свою рідну мову, перед екзаменами повинні мати змогу спиратися на чітко визначені правила. Ініціатива Олі спричинила й те, що міністерство розіслало до відома всіх окружних екзаменаційних комісій інформацію про обов’язкове складання на матурі екзамену з нацменшинної мови.
Проте згадувана «обов’язковість» викликає також певні сумніви в нацменшинних середовищах. З одного боку наголошується, що такий стан сприятиме підвищенню ранґу нацменшинної мови і натурально вплине на рівень та якість її навчання. Проте з’являються й думки, що екзамен не в кожній ситуації повинен бути обов’язковим, бо існують ситуації, коли учень не має можливості вивчати рідну мову постійно впродовж дванадцяти років і разом з тим відповідно підготуватися до екзамену. Обов’язковість може спричинити й те, що частина учнів, бажаючи уникнути додаткових матуральних переобтяжень, просто відмовлятиметься від навчання своєї мови. На такі проблеми звертали увагу у листі до Міністерства національної освіти голова Українського товариства Григорій Купріянович та голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Українські лідери повторили вже не новий постулат про утворення при міністерстві державного органу, який постійно моніторуватиме виконання освітянських прав нацменшин у Польщі. «Це дозволило б не лише реаґувати в моменті появи проблеми, але також протидіяти проблемам, які щойно можуть виникнути», – написано в листі до міністра освіти Кристини Шуміляс.
