«Прокляті солдати» – підляські (не) герої

Четвер, 1 Березня 2018, 16:59

1 березня у багатьох містах Польщі, у тому числі в Білостоці, проходили відзначення Національного дня пам’яті «проклятих солдатів». Раніше, 24 лютого, в Гайнівці польські національні кола зорганізували ІІІ Марш «проклятих солдатів». Черговий раз його учасники прославляли Ромуальда Райса «Бурого», який відповідальний за пацифікацію україномовних підляських сіл.

Фото: Людмила Лабович

Тема «проклятих солдатів» на Підляшші весь час викликає багато суперечливих поглядів, оскільки живуть ще свідки повоєнних подій, які пам’ятають пацифікації та вбивства польським підпіллям невинних людей, у тому числі жінок і дітей. Досі відділи таких «проклятих солдатів» як Ромуальд Райс «Бурий» або Зиґмунт Шенздєляж «Лупашко» місцеві жителі звуть просто «бандами».

Особливо трагічно в пам’яті підляшан записалися дії відділення Національного військового об’єднання під командуванням капітана Ромуальда Райса «Бурого», яке на зламі січня і лютого 1946 р. спацифікувало православні села Залішани, Вілька-Ваганівська, Зані, Шпаки і Коньцовізна та вбило 30 фурманів поблизу села Пухали-Старі. В результаті цих дій загинуло 79 підляшан. В інформації Інституту національної пам’яті з 2005 р. після закінчення слідства в цій справі читаємо: «Вбивства фурманів і пацифікацій сіл у січню-лютому 1946 р. не можна ототожнювати з боротьбою за незалежність держави, оскільки це має ознаки геноциду».

Цьогорічний марш у Гайнівці зібрав приблизно сто осіб. Прославляння «проклятих солдатів» викликало обурення багатьох середовищ, а передусім місцевих жителів. Глорифікація «Бурого», тим більше у Гайнівці – неподалік від сіл, в яких цей «проклятий солдат» вбивав та палив живцем жінок і дітей, сприйняли вони як провокацію. Цьогорічний Гайнівський марш польських націоналістів викликав протест Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь. В свою чергу представники влад Гайнівки заявили, що хочуть, щоб Міністерство внутрішніх справ і адміністрації ввело законодавчу ініціативу, яка забороняла б організовувати збори, що «загрожують добросусідським відносинам між громадянами РП різних національностей та релігій».

Дії польських націоналістів на споконвічних землях проживання православного «руського» населення активізували місцевих. У день маршу вони зустрілися коло пам’ятника жертвам воєн та репресій у Гайнівці, де зачитали прізвища вбитих відділом «Бурого» та запалили свічки. Того самого дня з ініціативи сім’ї Ничипоруків, яка в 1946 р. втратила аж восьмеро своїх близьких (серед вбитих були малі діти та вагітна жінка), відбулася зустріч у Залішанах – селі спаленому «Бурим».

«Ми, нормальни люде, не хочем іти, сваритись, перекриковатись з їми – говорив для телепередачі «Український перегляд» рідною говіркою Маріуш Ничипорук. – Ми просим їх, щоб вони пересталі уживати гасла зо словом «смерть», називати кого-то ворогами ойчизни. Ми робим тоє, що завше – говорим з собою і молімся».

У Залішанах відбулася зустріч зі свідками трагічних подій з 1946 р. Окрім того її учасники показали фільм про спалення «Бурим» села, відвідали могили помордованих та взяли участь у молитві коло пам’ятника, присвяченого невинним жертвам польського підпілля.

Говоривши про дії «Бурого» на Підляшші слід згадати, що в багатьох публіцистичних текстах увесь час повторюється стереотип, що з рук польського підпілля гинуло «православне білоруське населення». Не можна, однак, забувати, що помордовані – це були україномовні жителі Підляшшя, які радше звали себе «руськими» ніж білорусами. Тому й варто, щоб смерть православних підляшан 1946 р. стала елементом історичної пам’яті українського народу.

На фото – мурал при одній з більших вулиць Білостока неподалік від центру, присвячений «проклятим солдатам» (уже кілька разів невідомі замальовували слово вояки (пл. – «żołnierze») та писали вбивці (пл. – «mordercy»).

Поділитися:

По темі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*