Наше слово

Польська репортерка Моніка Андрушевська отримала нагороду Спілки польських журналістів, засновану Польською інформаційною агенцією (Polska Agencja Prasowa – PAP). Відзнаку їй присудили за репортаж для тижневика Tygodnik Powszechny «Бери тіло, поки дають». Вона присвятила нагороду українському журналісту Станіславу Асєєву, який вже півтора роки перебуває в ув’язненні бойовиків так званої «Донецької народної республіки».

Під час урочистого нагородження, яке відбулося 20 березня, нагороду від імені Моніки Андрушевської отримала директорка телеканалу Biełsat Агнєшка Ромашевська-Гузи, яка прочитала короткий лист лауреатки до журналістів. Репортерка опубілкувала його на своїй сторінці у Facebook.

Моніка Андрушевська подякувала всім редакціям, з якими вона співпрацює: тижневику Tygodnik Powszechny, Польській інформаційній агенції та телеканалу Biełsat. Вона нагадала, що займається перш за все українськими полоненими і тими, хто пропав безвісти на окупованому Донбасі. Андрушевська описала історію українського журналіста з Макіївки Станіслава Асєєва, якого проросійські сепаратисти звинуватили у шпигунстві.

Нагадаємо, 29-річного журналіста влітку 2017 року викрали бойовики «ДНР». Про долю Станіслава його друзі та колеги здогадувалися лише з чуток. Але днями на російському телеканалі «Россия 24» вийшло «інтерв’ю» з Асєєвим (на фото). У ньому журналіста фактично оголосили «шпигуном» на користь Києва. Доказом співпраці з українською розвідкою мали бути його репортажі. Російське телебачення присвятило йому цілу передачу.

«Залишаючись у “Донецькій народній республіці”, я вирішив, що не буду уникати війни, перебуваючи в підвалах і бомбосховищах. Максимально зрозуміти ці події можна лише через досвід того, що відбувається “за стіною”», – пригадала польська репортерка слова Асєєва, які українець написав 7 березня 2015 року в тексті «Розстріляний як ворог “Донецької народної республіки”».

У репортажі, опублікованому на сторінках українського тижневика «Тиждень», Асєєв описав ситуацію в Донецьку, коли він мимоволі став свідком розстрілу сепаратистами молодого хлопця.
«Це теж своєрідний маніфест, яким, на мій погляд, повинен керуватися кожен журналіст. Асєєв розумів небезпеку, проте він вважав, що його журналістський обов’язок — лишитися у місті, яке з весни 2014 року було включене до так званих народних республік, окупованих сепаратистами, яких підтримує Росія. Понад два роки він під псевдонімом розповідав про повсякденність жителів Донецька», – нагадала лауреатка у своєму листі.

«Я хотіла би використати цю можливість, щоб звернутися до журналістів, присутніх у залі. Пишіть, пишімо про драму, яка відбувається так близько від нашої країни», – закликає Моніка Андрушевська.

Вона додала, що в ув’язненні на Донбасі досі перебуває понад 120 українських військовослужбовців і мирних жителів: «Треба кричати про те, що насправді їх може бути навіть вдвічі більше, тому що сепаратисти не надають списки затриманих ними людей. Давайте не будемо забувати, що більш ніж сотня українських сімей досі не знайшла тіла своїх зниклих близьких, оскільки частину з них, швидше за все, вбили в полоні».

З часів Революції Гідності Моніка Андрушевська безперервно розповідає про ситуацію в Україні, пишучи, зокрема, з територій, які постраждали від війни. Головні теми її текстів – психологічно-соціальні питання, спустошення, яке спричинює війна в житті людей.

Поділитися: