Наше слово

У листі до президента Анджея Дуди омбудсмен Адам Боднар наголосив, що він із занепокоєнням роками слухав звернення представників української меншини в Польщі у справі поваги права цієї меншини вшановувати місця пам’яті важливих діячів та історичних подій, а особливо трагічних епізодів спільної, але також важкої польсько-української історії. 

«Йдеться про те, щоб історична пам’ять меншини – часто відмінна від тієї, що домінує у публічних дискусіях та однозначно полоноцентричному наративі – знайшла своє гідне місце», – пише Адам Боднар, який вважає, що право меншин на власну історичну пам’ять – це невід’ємний елемент права на підтримку та розвиток культурної ідентичності, гарантований меншинам у ст. 35 Конституції.

Як бачимо з документа, зацікавленість омбудсмена цією темою також була пов’язана з тим, що організації української меншини, про що свідчать численні скарги, адресовані відомству Адама Боднара, не знайшли партнера для діалогу ні в Інституті національної пам’яті, ні в тодішньому Міністерстві культури та національної спадщини.

Тому омбудсмен з великою радістю зустрів новину про спільну декларацію президентів Польщі та України, підписану 12 жовтня 2020 року. Вони наголосили на необхідності вшанування жертв конфліктів та репресій XX століття та компенсації їхньої пам’яті в дусі поваги до історичної правди. У цьому контексті також згадувалась необхідність пошуку та ексгумації жертв. На думку Адама Боднара, це слід трактувати як обов’язок обох країн знаходити невідомі досі місця поховань та оточувати їх повагою.

Для нього не менш важливо, щоби президенти засуджували акти вандалізму, часто мотивовані ненавистю, стосовно пам’яток культури та місць пам’яті меншин.

«Як омбудсмен, компетенція якого полягає у захисті прав національних та етнічних меншин у Польщі, я знаю, наскільки серйозною є проблема навмисного спустошення українських пам’яток, наскільки важливим є публічно висловлений ​​спротив проти такої явної ненависті та наскільки необхідним є заклик до місцевої влади, а також правоохоронних органів для належного захисту таких місць», – пише Адам Боднар.

У листі зазначено, що одним із найбільш негайних завдань, що вимагає набагато більшого втручання державних органів та установ, ніж досі, є, наприклад, підготовка повного переліку пам’ятних знаків та місць поховань. Речник пригадує, що польська сторона, як і українська, зобов’язалися це зробити у двосторонній угоді обох урядів про охорону місць пам’яті та спочинку жертв війни та політичних репресій, укладеній у Варшаві 21 березня 1994 року.

На думку Адама Боднара, відсутність такого комплексного переліку, а також обмеження інтересу держави лише до пам’ятних знаків, розміщених «легально», призводить до того, що захист прав меншин на вшанування історичної пам’яті не буде ефективним.

«Тому я сподіваюся, що згаданий заклик, і перш за все особисте втручання пана президента у справу гідного вшанування української громади в Польщі, становитиме додаткову гарантію поваги прав цієї меншини», – резюмує омбудсмен.

Поділитися: