Кася Комар-Мацинська ■ ГРОМАДА ■ №47, 2019-11-24

90-й ювілей професора Степана Заброварного

– Ви – один із найбільш солідних гостей заходів, які відбуваються у Народному домі. Спека, дощ чи вітер – ви завжди тут, разом із нами. Ще й підтримуєте нас словами: «Робіть, робіть більше. Я хочу дізнатися ще щось нове». Тому, пане професоре, ми вирішили подарувати вам Золоту карту відвідувача Народного дому, яка гарантує необмежений безкоштовний вхід на всі організовані тут заходи.

Цими словами заступник голови Об’єднання українців в Польщі Андрій Комар привітав з 90-м ювілеєм професора Степана Заброварного. Він сам святкував цю круглу дату 20 вересня. А 26 жовтня в Народному домі відбулася урочистість, на якій перемишляни, львів’яни, щеціняни та інші друзі й шанувальники професора заспівали йому «Многая літа», передали найкращі побажання та пригадали його заслуги на науковій та суспільній ниві.

Професор Степан Заброварний народився 20 вересня 1929 року в селі Станіславчик Перемиського повіту. За освітою він – економіст та історик, проте в українському науковому середовищі прислужився головним чином в українознавстві. У своїх дослідженнях він чимало уваги присвятив своєму рідному селу Станіславчик, місту Перемишль і місцевій школі – Шашкевичівці, де навчався у довоєнний період, а також різним культурним здобуткам регіону. Очолював підготовку наукових конференції «Перемишль та перемиська земля протягом віків» і публікацій книг з науковими матеріалами на цю тему. Видав низку книжок в Польщі та Україні. Найновіша з них розповідає історію дещо призабутої жіночої вчительської семінарії в Перемишлі – вона вийшла друком минулого року.

Протягом своєї довгої кар’єри в українському середовищі професор Заброварний був, серед іншого, редактором видання «Український альманах» у Польщі (перші шість років, коли альманах видавався після українських календарів) та автором низки статтей, друкованих у тижневику «Наше слово», членом Українського суспільно-культурного товариства та згодом Об’єднання українців у Польщі (рівня головної управи), членом управи Українського вчительського товариства, а також засновником Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Польщі. Більша частина життя професора була пов’язана зі Щеціном, де він викладав у вищих учбових закладах. Степан Заброварний отримав багато нагород, серед яких – Золотий хрест заслуги, Медаль національної освіти та медаль «Охоронець пам’яті» Українського історичного товариства у Польщі.

«Зі славного міста Лева» на святкування ювілею Степана Заброварного приїхав професор Богдан Якимович з дружиною та делегацією. Він привітав ювіляра зі святом від імені ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка, голови Наукового товариства Тараса Шевченка, генерального директора Львівської національної бібліотеки ім. Василя Стефаника (якій професор Заброварний вирішив передати всю свою рукописну спадщину). Відтак Львівське обласне відділення товариства зв’язків з українцями за межами України (товариство «Україна-Світ»), яке очолює професор Якимович, подало заяву до президента України: відзначити Степана Заброварного Орденом Ярослава Мудрого п’ятого ступеня. На жаль, офіс очільника держави працює повільно, проте організація вирішила тим часом нагородити професора Заброварного власним почесним дипломом та надати йому відзнаку номер один товариства «Україна-Світ», якої ще ніхто не має. На медалі зображена карта України, до якої летить журавель, символічно несучи всі свої життєві здобутки до рідного краю.

Окрім офіційних привітань, Богдан Якимович передав Степану Заброварному вірш Петра Шкраб’юка, який свого часу був учасником наукових конференцій, що їх ювіляр організовував у Перемишлі на початку 90-х років. Саме тоді він дуже влучно описав піднесену атмосферу стрімкого розвитку українського життя в Перемишлі та перерахував чимало його видатних учасників. Проте з нагоди ювілею Шкраб’юк на радість усім присутнім та професору Заброварному вирішив дописати побажання:

Тож професор Заброварний

Як натхненник вчених лав

Як подвижник, муж ударний

Знову нині нас зібрав.

І звичайно, це непросто

Але в тім є Божий знак

Нині ж має дев’яносто,

А душею – мов юнак!

І поет нас словом лучить

Каже щиро без обман

Заброварний муж могучий

І йому цю оду вручить

Якимович наш Богдан.

Від імені відсутніх митрополита перемиського Євгена Поповича та голови Об’єдання українців у Польщі Перта Тими ювіляра привітала Марія Туцька. Приємним акцентом вечора були також відео від друзів, колег та студентів із півночі Польщі, зокрема зі Щеціна – ці записи за участі тамтешньої громади підготував Степан Колосівський. Сам професор у промові згадав своїх найкращих друзів, з якими працював у щецінському гуртку Українського суспільно-культурного товариства – приміром, Мирослава Трухана, з яким вони займалися молодіжною культурною та освітньою діяльністю, за що потрапили під нагляд Служби безпеки. У побажаннях, висловлених мешканцями Щеціна, відчувалася щира симпатія та повага до внеску професора Заброварного у розвиток громади. Як сказав Степан Колосівський – професор та його друзі були сподвижниками організованого життя українців ще за кілька років до заснування УСКТ. У студентські роки як учасники Товариства поширення знань (Towarzystwa Wiedzy Powszechnej) вони їздили по селах, у яких жили виселені українці, та читали лекції на історичні теми, завдяки яким люди могли зрозуміти – чому їх депортували та чому не варто здаватися. Завдяки професорові Заброварному Щецін ставив одним із найкращих осередків українства у Польщі.

Як згадала Лідія Колянчук – Степан Заброварний у Щеціні ініціював також створення лікарського товариства.

– Справді, моя наукова діяльність починалася з медицини, – зізнався пан Степан. – Ми організували п’ять медичних популярно-наукових семінарів, кожен був присвячений пам’яті одного видатного українського лікаря. На останньому оголосили про створення Українського лікарського товариства. А чому так? Бо найбільше українських студентів навчалися на медицині. З чогось треба було почати.

Прекрасні побажання ювіляру виголосила також перемишлянка Ірина Стабішевська, яка привітала професора найкращою українською поезією, кошиком яблук та червоною калиною. Вона процитувала Ольгу Токарчук: у старшому віці людина подібна до яблуні, яка скидає дозрілі яблука – їх треба збирати:

–  Я думаю, що ви вже позбирали свої плоди. Приходить час їх давати. Тож ви це й робите – даєте нам себе, свою особистість, книжки, спомини і гарний досвід. Дуже за це дякуємо.

 – Як добре, що я народився восени – такі гарні яблука можна смакувати тільки в цю пору року! – подякував професор Заброварний.

Особистий спогад Степана Заброваного з матеріалів «Архіву повернення» читайте в наступному номері «Нашого слова». 

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*