Петро Курган, Богдан Гук, Павло Лоза ПОДІЇ№13, 2018-03-01

Ольштин, Кентшин, Лідзбарк-Вармінський
«Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім непересічний талант світового рівня», – закликали протягом століття поет Іван Драч і чимало інших літераторів.

▲ Головний лейтмотив концертів такий, що Шевченко звучить як глибокий рок або попса (дискополо). Фото Степана Мігуса
Головний лейтмотив концертів такий, що Шевченко звучить як глибокий рок або попса (дискополо). Фото Степана Мігуса

«Справжні Шевченкові смисли звучать, як важкий, глибокий рок, а не мелясна попса», – стверджував сучасний поет і видавець Іван Малкович. Ці слова наводив у своїй доповіді про Тараса Шевченка 10 та 11 березня ц.р. у Лідзбарку-Вармінському, Кентшині й Ольштині голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус. «„Кобзар” Тараса Шевченка започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, – нагадав численній публіці трьох шевченківських концертів доповідач, – а його творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва». Доповідач гнівно засудив тих, хто живе тільки для себе, хто за облудливими словами про любов до рідного люду насправді залишається байдужим до своєї батьківщини, культури, прабатьківських звичаїв і, що дуже важливо, до мови: «Без рідної мови нема держави, без знання рідного слова нема українця, як без польської – поляка… Біда в тому, що в багатьох шкільних і студентських авдиторіях, серед українців загалом, переважає й досі образ Шевченка-кріпака і селянського поета-мученика».

▲ <strong>«Думка». Концерт у Лідзбарку-Вармінському.</strong> Фото Степана Мігуса
«Думка». Концерт у Лідзбарку-Вармінському. Фото Степана Мігуса

І. Малкович сподівається, що у школах врешті перестануть розповідати про нещасного кріпака, безправного і безсловесного попихача в панів, як це веліла робити комуністична система, а замінять переказ про Шевченка на правдивий і вестимуть мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, котрий без батька-матері і, здавалося, без жодних шансів на успіх, сам себе створив.
Зовсім по-іншому, ніж колись, прозвучали шевченківські концерти на Вармії та Мазурах. І насамперед завдяки гуртові «Шпилясті кобзарі» з Києва. Талановиті професійні бандуристи, які творять і співають разом від 2010 р., показали зовсім нове обличчя Т. Шевченка. У виконуваних ними творах Кобзаря звучить гордість і радість, а не туга чи сльози. Звучить сила! У Кентшині «Шпилясті кобзарі» виступили з програмою шевченківських поезій, патріотичних пісень, народних мелодій, а так само популярних світових хітів. Учасники гурту (всі) є випускниками Стрітівської школи кобзарського мистецтва.

Дитяче тріо з пункту навчання української мови в Доброму Місті
Дитяче тріо з пункту навчання української мови в Доброму Місті

Засновник і лідер гурту Ярослав Джусь – випускник Київського національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, член Національної спілки кобзарів України. Гурт виконує каверні версії світових хітів та українських народних пісень, користуючись українським народним інструментом – бандурою.
У Лідзбарку-Вармінському разом з киянами виступили ґурово-ілавецькі ансамблі «Думка», «Журавка» і «The Ukrainian Folk», а також дитяче тріо з пункту навчання української мови в Доброму Місті. В Ольштині долучилося й «Сузір’ячко».
Цьогорічні шевченківські святкування підготували й провели Ольштинський відділ ОУП та його ланки в Ольштині, Лідзбарку-Вармінському і Кентшині. ■
Петро Курган

___________________________________

▲ Наймолодші перемишляни з місцевого садочка, української школи виконали сценку «Тарасова доля – це правда жива». Фото Ігоря Горківа
Наймолодші перемишляни з місцевого садочка, української школи виконали сценку «Тарасова доля – це правда жива». Фото Ігоря Горківа

Перемишль

У Перемишлі урочистості з нагоди шевченківських днів відбулися 25 березня в Народному домі. Організатором заходу виступило місцеве Об’єднання українців у Польщі, проте вся програма була створена силами дітей української групи місцевого садочка та молоді з Ансамблю загальноосвітніх шкіл ім. Маркіяна Шашкевича. Сцену актового залу прикрашено двома портретами Тараса Шевченка й написом «Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини». Ці декорації створила працівниця «шашкевичівки» – Євгенія Феснак.
Програма почалася спільним співом «Заповіту». Згодом ведучі привітали присутніх, зачитали кілька речень про національне значення Шевченкової творчості та запросили на сцену наймолодших виконавців. Діти гарно декламували фраґменти творів Кобзаря або уривки про нього, співали також пісні. Публіка кожному віддячувала оплесками.
Наступною частиною програми, що тривала протягом решти концерту, була інсценізація «Тарасова доля – це правда жива». Його підготували Оксана Кахнич, Богуслава Комар та Ірина Спольська-Мокляк, а виконали учні школи ім. Шашкевича. У низці коротких сцен наголос зроблено на важливих моментах з життя Тараса, на часах його дорослішання, коли малий хлопець відчув потяг до творчості. Крім цього, на концерті лунали пісні у виконанні новоствореної співочої групи «Добрий час» (творчий проект учасників ансамблю автентичного співу «Крайка») та малої групи бандуристів. Вечір завершився виконанням національного гімну «Ще не вмерла Україна». ■

___________________________________

▲ Виконавці концерту з нагоди роковин Тараса Шевченка в Команчі. Фото Соні Добрянської
Виконавці концерту з нагоди роковин Тараса Шевченка в Команчі. Фото Соні Добрянської

Команча
Славне «команецьке село» було ще цілком засніжене і не весняне, але місцевий гурток ОУП та ансамбль «Лем ми» не відклали привітання Тараса Шевченка у річницю його народження. Концерт відбувся 10 березня у місцевій пожежні. На боці публіки організатори нарахували зі 40 чоловік, на боці виступаючих – приблизно 30 чоловік, здебільшого дітей місцевої школи. Саме з ними підготувала програму вчителька Мирослава Онишканич-Ковальська. Помагала з бандурою та співом Маріанна Яра з Сянока та Ярослав Машлюх, учитель української мови в Репеді й художній керівник ансамблю «Ослав’яни» з Мокрого. «Глядачів могло бути більше, але добре, що прийшли хоч ті, що прийшли», – оцінила ту частину концерту голова команецького гуртка Анна Мацко.
Саме вона й вела цю врочистість. Відкрила свято вступним словом про Кобзаря. У програмі, крім низки декламації Шевченкових творів і пісень на його слова, привертало увагу те, як спільно читали фраґмент поеми «Сова» члени гурту «Лем ми». М. Онишканич-Ковальська та Я. Машлюх підготували з дітьми з Команчі й Мокрого привабливу сценічну розповідь про дитинство поета, його мандрівку в пошуках світових стовпів, що підтримують небеса. Виступив також ансамбль з Мокрого «Співанка». Хвилиною мовчання вшановано 4 річницю жертв «Небесної сотні» в Києві та всіх, що полягли у 2014–2018 рр. за волю України. Завершив програму спів «Реве та стогне Дніпр широкий».
Директорка місцевої школи Марія Драбек, яка як завжди, так і тепер випозичила складові декорації. Завдяки праці вчительок Марії Довжицької, Маріоли Бай та Мирослави Онишканич-Ковальської сцена мала гарний відповідний до свята вигляд. Не перший рік, коли вони працюють над естетикою, гідною Шевченка і команчан.
З нагоди шевченківського концерту відвідала Команчу голова Сяніцького відділу ОУП Марія Білас, голова гуртка в Мокрому Ярослав Машлюх, православний парох Морохова о. Юліян Феленчак (парох Команчі Марко Ґоцко гостем бути не міг – бо він член «Лем ми»). ■

Богдан Гук

___________________________________

▲ Діти з Лемборка відзначили не лише Т. Шевченка, але також і Лесю Українку
Діти з Лемборка відзначили не лише Т. Шевченка, але також і Лесю Українку

Лемборк
У лемборській домівці 18 березня відбувся урочистий захід, присвячений Тарасові Шевченку і Лесі Українці. У рамках святкування, які громада намагається щороку організовувати, відбувся концерт з участю членів місцевої української спільноти. Діти показали казку «Біда навчить» Лесі Українки і заспівали пісню «Тече вода з-під Явора» на слова Кобзаря, натомість молодь представила театральне дійство-містерію Тараса Шевченка «Великий льох». Публіка нагородила артистів бурхливими оплесками. На завершення виступив хор старших представників громади, який заспівав пісню «Бандуристе, орле сизий». Свято закінчилося почастунком.
Організатори висловили велику подяку вчительці української мови Оксані Гузек і музичному керівникові Мирославі Булці-Максисько за художню програму вечора. ■

___________________________________

▲ Ґданський театр «Навпаки» зіграв дві п’єси про Т. Шевченка, в яких символічно показали життєвий простір, де кілька місяців жив поет.
▲ Ґданський театр «Навпаки» зіграв дві п’єси про Т. Шевченка, в яких символічно показали життєвий простір, де кілька місяців жив поет

Ґданськ
Театр «Навпаки» 17 березня у ґданській домівці зіграв виставу «Смерть Шевченка» за однойменною поемою Івана Драча, яка розповідає про приїзд близьких поета до Санкт-Петербурга, щоб перевезти його тіло в Україну. Все ще переживаючи смерть улюбленого друга, вони повинні прибрати квартиру, у якій кілька місяців тому жив Тарас. Таким чином вони потрапляють у простір, наповнений аурою нездійснених почуттів, страждань, гіркоти. Режисер вистави і художній керівник самодіяльного театру – Оксана Терефенко-Горощак; актори – молодь, яка навчається і працює в Тримісті. ■

___________________________________

 Біля пам’ятника Т. Шевченка зустрілися варшавські пластуни. Вони читали свої улюблені вірші Кобзаря. Фото з Фейсбука
Біля пам’ятника Т. Шевченка зустрілися варшавські пластуни. Вони читали свої улюблені вірші Кобзаря. Фото з Фейсбука

Варшава

Українці Варшави і працівники Посольства України у Польщі 7 березня поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета. У свою чергу пластуни варшавського гуртка «Відважні барси» 10 березня читали біля пам’ятника вірші Кобзаря. (Пам’ятник Т. Шевченку в польській столиці був відкритий 16 років тому з ініціативи тодішнього посла України у Польщі Дмитра Павличка. Це один із двох пам’ятників, які сьогодні знаходяться на території Польщі. Другий стоїть у Білому Борі). На цоколі монумента поміщено фраґмент поеми Т. Шевченка «До поляків».
Пам’ять поета відзначали теж діти і молодь, які навчаються української мови у варшавській Українській школі «Материнка» та в суботній школі. ■

Зібрав Павло Лоза

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*