Ігор Ісаєв ■ПОГЛЯДИ ■ №32, 2019-08-11

Тиск навколо національних меншин у Польщі зростає. В останньому урядовому документі представників української спільноти, разом із іншими традиційними національними групами Польщі, записано в потенційні терористи. Однак серед спільнот, які являють загрозу тероризму, не знайшлося місця для польських співпрацівників сепаратистів із Донбасу.

У липні Міністерство фінансів Польщі опублікувало документ «Оцінка відмивання грошей та фінансування тероризму». В описі загроз тероризму опинився пункт 692: «У Польщі мешкають представники 9 національних меншин (білоруси, чехи, литовці, німці, вірмени, росіяни, словаки, українці, євреї) та представники 4 етнічних меншин (караїми, лемки, роми, татари). Крім того, в Поморському воєводстві проживають кашуби – спільнота, яка використовує регіональну мову. Найчисленнішою національною меншиною є німці».

Щоправда, окрім цього запису 318-сторінковий урядовий документ більше нічого не згадує про національні меншини Польщі. Не зовсім відомо, звідки і чому з’являється цей абзац: він є, на перший погляд, простою статистичною вказівкою. Ці кілька речень, однак, опинилися між пунктом про те, хто і на якій підставі може видаляти з Польщі іноземців за підозру в терористичній діяльності, та про захист східного і південного кордону Польщі від «напливу нелегальних іммігрантів».

Це, погодьтеся, зовсім інший контекст статистичної згадки.

Національні меншини обурені

Натяк на те, що національні меншини країни можуть становити загрозу для безпеки Польщі, звучить не вперше. Рівно рік тому голосною була справа Міністерства національної оборони, котре вирішило надіслати запит у самоврядування країни про формальних і неформальних лідерів національних спільнот, їхні зв’язки і контакти. Після того, як інформація потрапила у медіа й після запитань меншинних організацій відомство підтвердило: дійсно, таке запитання було надіслане, проте в ньому немає нічого осудного, бо це «лише збір статистичних даних».

Після опису нового документу Міністерства фінансів однією з найбільших польських газет прес-конференцію в Ополі скликали німці.

– Такий абзац не дивував би, якби не факт, що він опинився поруч із описом загроз, пов’язаних із фінансуванням тероризму. Попередні пункти стосуються посилення радикалізації мусульманської діаспори у Польщі, – вказував депутат від німецької меншини Ришард Ґалля. – Нас це дуже непокоїть. Що є причиною того, що цей пункт було включено до подібного документу?

Таке питання депутат обіцяв порушити на засіданні Сейму. А Об’єднання українців у Польщі 31 липня надіслало листа до прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, у якому підкреслює: «Представлення національних меншин у контексті загрози тероризму – це не лише надзвичайна помилка, це безправне таврування представників інших національностей, етносів та релігійних груп, лояльних Республіці Польща», – читаємо в документі, у якому звучить прохання «виправити негативні наслідки поширення подібної інформації».

Мігранти зведені до радикального ісламу

Окрім національних меншин, у документі тавруються так само мігрантські групи – їхній опис у частині, присвяченій загрозі тероризму, дуже подібний до того, як мігранти представлені в проекті міграційної політики, що його розробило Міністерство внутрішніх справ і адміністрації. У червні проект потрапив у медіа й викликав обурення наукових та неурядових кіл: величезна його частина була присвячена мусульманським іммігрантам (при чому іслам ототожнювався з його найбільш радикальним уламком), але при цьому не торкався реальних проблем українських мігрантів, яких у Польщі понад 90 відсотків – черг із легалізаційними документами чи браку курсів вивчення польської мови.

«У польських умовах викликає занепокоєння зростання радикалізації мусульманської діаспори в Польщі – як у середовищі іноземців, що проживають у нашій країні, так і серед польських громадян», – читаємо в документі Міністерства фінансів. У ньому теж чимало увагу присвячено громадянам Росії – проте лише чеченського походження. «Досвід показує, що найбільш ефективним методом протидії екстремістсько-терористичним загрозам є раннє реагування на перші симптоми радикалізації в суспільстві», – вказують автори документа, не посилаючись на жодні дослідження.

Польський досвід «раннього реагування» свідчить про інше – уже кілька років триває процес проти чеченців у Білостоці, оскаржених за підтримку Ісламської держави. На лаві оскаржених опинилися лідери громади, котрі у 2014 році дійсно збирали кошти: проте не на підтримку терористів у Сирії й Іраку, а на боротьбу проти режиму Рамзана Кадирова в Чечні. Звинувачення прокуратури базувалося на даних прослуховування Агентства внутрішньої безпеки розмов чеченською мовою, записів яких не залишилося. Розмови перекладав на російську мову чеченець, а його слова навздогад записував у протокол працівник агентства, що ледве знав російську мову – так підтримка чеченської антипутінської Ічкерії стала підтримкою Ісламської держави. Розглядаючи справу, суддя подав до прокуратури підозру перевищення повноважень працівниками Агентства внутрішньої безпеки.

Відсутність методології і полеміка із Заходом

Документ Міністерства фінансів про боротьбу з тероризмом більше схожий на переспів подібних західноєвропейських документів ніж на реальний опис загрози у Польщі. Саме тому в «загрозах», певно, більше є проекції країн Західної Європи – і тому, можливо, опинилися національні меншини. Наприклад, брюссельський «Рапорт загрози терористичної ситуації і тенденцій в ЄС» (англ. European Union Terrorism Situation and Trend Report 2018) містить такі пункти: найбільше уваги присвячено радикальному джихаду, відтак національному, етнічному та сепаратистському тероризму, праворадикальним і ліворадикальним рухам та одноосібним терористичним актам.

Якщо почитати польський документ, то він влаштований саме в такому порядку. У певних місцях він цитує доповідь європейського агентства: «праві екстремістські рухи мають широкі міжнародні контакти, наприклад, бельгійські групи встановили контакти з подібними групами в Болгарії, Німеччині, Польщі, Росії, США та Австрії». Польський документ вказує, що брюссельські колеги звернули увагу на антиіммігрантські демонстрації в Словаччині, участь у яких брали делегати з Бельгії, Чехії, Німеччини, Угорщини та Польщі. Водночас підкреслюється, що це були «неекстремістські учасники».

Однак польський і європейський документ відрізняє ще одне – у польському не вказана методологія, він являє собою добірку статистичної і газетної інформації. Можливо тому документ здається написаним під конкретні висновки.

Більш вірогідними в ситуації браку методології є документи, що базуються на власних статистиках: Агентства внутрішньої безпеки і Міністерства внутрішніх справ і адміністрації – останнє у 2015 і 2016 роках випустило рапорти про стан безпеки в Польщі (пізніше його не випускали, проте частина про торгівлю людьми в доповіді Міністерства фінансів здається списаною саме з «Рапорту про стан безпеки»). Українці у цих документах згадуються в контексті збільшення проти них злочинів з ненависті, відомство наводить цифри і вказує на небезпеку тенденції.

Чого немає в документі

У своєму листі до прем’єр-міністра Об’єднання українців у Польщі обурене, що в доповіді Міністерства фінансів немає згадки про «сценарії гібридної та інформаційної війни», реалізованої в Польщі. «Загрози зі Сходу, з боку т. зв Донецької і Луганської республік, а також польські середовища, що співпрацюють із ними, повністю ігноруються», – додає ОУП, підкреслюючи, що нерідко порушувало цю тему в переговорах з центральною владою і вказувало на загрозу у своїх документах.

Сліди терористичних угруповань з Донбасу і пов’язаних із ними польських радикальних груп були в акції нищення українських могил і пам’ятників у 2014–2016 роках(почерк нападників дозволяє припускати, що такі дії могли бути проплачені «кремлівськими друзями» польських радикалів), а також проявлялися в спробах контактів із польськими політиками, що виявилося в голосній справі переписки громадянина Білорусі Олександра Усовського, оприлюдненій українськими хакерами. Розлогий матеріал про підходи до польських політиків був перекладений польською мовою, проте не закінчився діями прокурорів і суду.

Що цікаво, на відміну від Польщі свої рапорти регулярно публікують органи безпеки балтійських держав. Щорічно вони вказують на найбільшу загрозу з боку Росії, аналізуючи корупційні і неурядові зв’язки із нею, а також рівень терористичної загрози. Зазначаючи, що терористична загроза з боку Росії в Естонії залишається низька, таллінська Поліція безпеки в останній доповіді вказує: «Свої ідеї Москва поширює через гуманітарні програми, конференції та інші акції, задіює в них молодь». Цим, читаємо, Москва «послаблює сформовану систему цінностей і основних прав та свобод суспільства». В останньому латвійському рапорті наголошується, що попри подальшу зацікавленість у вербуванні агентів, Кремль все ширше «використовує відеокамери, технології розпізнавання особи, GPS», звертається увага на російські дії «в тих самоврядуваннях, на території яких постійно знаходиться контингент НАТО».

У документах балтійських країн згадується ісламський радикалізм (ці країни, на відміну від Польщі, прийняли біженців із півдня Європи), проте йому присвячено пропорційно значно менше місця, ніж російській загрозі. Вказуючи на національні меншини, передусім російськомовну, автори балтійських рапортів не записують усіх росіян у зрадники: називаються конкретні групи людей, наприклад колишніх офіцерів совєтських військ, людей, що часто подорожують у Росію, представників конкретних політичних рухів, щодо яких існують підозри в лояльності державі.

У Польщі ж про російську загрозу на урядовому рівні прийнято говорити багато, проте навіть сторонні оглядачі звертають увагу, що трактування загрози є досить вибіркове і спрямоване не на результат, тільки на внутрішньополітичний вжиток: російським впливом можна легко налякати і дискредитувати супротивника, проте його найкраще не розслідувати, бо виявиться, що серед «своїх» цього впливу більше.

Балтійські держави давно усвідомили, що Кремль на їхній території приготував певний ґрунт і групу, поки що «сплячу», котру можна використати під час певних геополітичних заворушень – як саме, залежатиме від результатів дій. Ця група в Латвії й Естонії відома, із нею не будують коаліцій, її ефективно ізольовано від головних важелів впливу на безпеку держави: хай навіть її представники обираються до самоврядувань, парламенту чи європейських органів.

У Польщі ж навіть прихід уряду до влади “підмочує” скандал з аудіозаписом прослуховування найвищих державних чиновників (відомий в польських медіа як справа Nagrania Sowy I Przyjaciele).

Офіційна Варшава дозволяє дії радикальних груп, що копіюють кремлівську естетику і законопроекти, невміло лиш заміняючи двоглавого орла на польського. Уряд іде на ситуативні коаліції з радикалами, за якими стирчать вуха кремлівських служб.

Проте у випадку опису терористичної загрози, замість її дослідження, знаходить напрочуд казкову небезпеку – лемків із караїмами.

Поділитися: