НАЦІОНАЛЬНІ меншини як раритет

Йоанна Конечна-СаламатинГРОМАДА2009-07-02

Головне статистичне управління 2011 р. проводитиме черговий перепис населення. У зв’язку з цим уже зараз дискутується обсяг і зміст опитувальника та методологія майбутнього дослідження. Варто звернути увагу на те, що дослідження ГСУ взагалі, а перепис населення зокрема, не просто збільшують обсяг інформації про суспільство, економіку, державу тощо, але й трактуються як джерело офіційних даних, на основі яких приймаються рішення і формується державна політика.

На початку травня 2009 р. директор Інституту соціології Варшавського університету Славомир Лодзинський зорганізував семінар, присвячений обговоренню проекту “етнічних запитань” у майбутньому переписі. У семінарі брали участь соціологи та представники Департаменту віросповідань і національних меншин МВСіА (у тому числі Добеслав Жемєневський). Обговорювалося також питання забезпечення участі національних меншин у переписі.
Як пам’ятаємо, у переписі 2002 р. вперше після ІІ Світової війни з’явилися запитання про національність і мову спілкування. Отримані результати викликали дискусії, які тривають до сьогодні і стосуються переважно чисельності національних груп та існування (або ні) сілезької національності. Незапланованим наслідком включення до перепису “етнічних запитань” був їхній вплив на юридичні рішення органів місцевого самоврядування: згідно з законом про національні меншини (від 6.01.2005) результати “останнього перепису” беруться до уваги зокрема при визначенні ґмін, мешканці яких мають право використовувати “мову меншини” в офіційних контактах з місцевою владою (див. ст. 14 Закону).
Пропозиція запитань, опрацьована ГСУ, яка обговорювалася на семінарі, така (переклад мій – ЙК-С):
1. Яка Ваша національна або етнічна приналежність? (додається список національних та етнічних груп, з можливістю вписати свою)
2. Якою мовою Ви найчастіше користуєтеся вдома? (Мова, яка вживається у щоденних, сімейних контактах та в контактах з найближчими особами)
а) виключно польська
б) польська та інша, ніж польська (додається список мов з можливістю вписати свою)
в) виключно інша, ніж польська (додається список мов з можливістю вписати свою)
3. Яку мову Ви вважаєте своєю рідною?
а) польську
б) іншу, ніж польську (додається список мов з можливістю вписати свою)

Дискусія зосереджувалася в основному навколо двох питань: 1) відношення кількості питань про національність та мову – два про мову, одне про національність (як пропонує ГСУ), чи навпаки – одне про мову і два про національність; 2) давати чи не давати можливість подвійної національної (етнічної, етнічно- національної) ідентифікації.
Соціологи – спеціалісти з національних питань, в основному проф. Славомир Лодзинський з Варшави та Цезари Прондзинський із Ґданська, висловлювалися за два “національні” запитання і одне про мову (без запитання про “рідну мову”). При цьому вони пропонували не тільки допустити подвійну національну ідентифікацію, але й розділити національну та етнічну приналежності.
Представники міністерства рішуче підважували сенс подвійної ідентифікації, вказуючи на те, що вона могла б створити серйозні проблеми для вирішення питання, кого зараховувати до національних меншин. Наприклад – чи представником української меншини вважати лише тих, хто вказав одну, українську національність, чи тих, що вказали українську як першу, а, наприклад, польську як другу? А що робити з тими, хто впише українську і кашубську? До якої з меншин їх віднести – до кашубської чи української?
Безперечно, примушення респондента дати чітку відповідь знімає ці проблеми з голови чиновників і переносить на респондента, який сам має вирішити, куди його зарахувати. З іншого боку, пропозиція розділити запитання про національність і етнічність справляє враження перенесення на опитуваних складних запитань, які поставили собі дослідники й на які не знайшли чіткої відповіді. Сподівання, що люди, які не є професорами соціології, допоможуть знайти цю відповідь, здається занадто великим і може призвести до чергових проблем з інтерпретацією результатів перепису.
При обговоренні питань про національність важко втекти від проблеми методології проведення самого перепису, від якої залежить якість отриманої інформації. Згідно з пропозицією ГСУ, перепис 2011 р. проводитиметься за змішаною методологією, основою якої буде репрезентативне опитування приблизно 15%-20% населення (68 млн. осіб). Навіть при так великій вибірці інформація про національні меншини може виявитися неповною у зв’язку з відносно невеликою чисельністю меншин у Польщі. Тому варто зацікавитися можливістю самостійного заповнення анкет перепису за допомогою інтернету. Така можливість згадується в матеріалах ГСУ, опублікованих у березні 2009 р. (Spis Powszechny Ludności i Mieszkań 2011 w Polsce. Cele spisu, zakres tematyczny oraz opracowanie wyników – документ доступний на сайті ГСУ). Технічні деталі ще невідомі, але вже тепер варто цю ідею мати на увазі і слідкувати за інформацією про її застосування.

“Наше слово” №27, 5 липня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*