Анна Смолинчак-Баґінська ■ КУЛЬТУРА ■ 2009-04-09
{mosimage}
Дещо про хор із Перемишля
Камерний жіночий хор “Намисто”, що діє при Перемиському центрі культурних ініціатив “Митуса”, цього року відзначає ювілей – 20-ліття самодіяльної праці. Від початку його дириґентом є д р Ольга Попович, випускниця вокального факультету Музичної академії у Кракові, викладач вищих музичних навчальних закладів Польщі, яка разом зі своїм чоловіком, Богданом Поповичем, організовує культурне життя колективу. До цієї пори хор вже концертував у Польщі й Україні, беручи участь у численних загальнопольських та міжнародних фестивалях і конкурсах. Саме у 20-ту річницю від його заснування хорові пощастило концертувати в країні кленового листка.
Як “Намисто” потрапило в Канаду
Ініціатором та організатором усіх заходів у Канаді була колишня хористка “Намиста” Галина Цеховська, яка родом з Перемишля. Вона любителька українського співу і член відомого також у Польщі гурту “Під облачком”, отож не щадила зусиль, щоб організувати концерти, поширити вістку про них та підготувати канадську публіку.
Концертна програма
Хор перебував у Канаді від 30 січня до 8 лютого 2009 р., проте концерти проходили в основному в неділі – 1 та 8 лютого. Виступи відбувалися в церквах та прицерковних актових залах, які, як правило, знаходяться у просторих приміщеннях під будинками храмів. Завдяки доброзичливості парохів хор мав змогу заспівати для численної публіки: у церквах Покрови та св. Димитрія в Торонто, св.св. Кирила і Мефодія в Сант- Катринсі, Святого Духа в Гамільтоні, св. Йосафата в Оуквілі та в соборі Успіння Пресвятої Богородиці в Місісазі. У кожному храмі після концерту відбувалися зустрічі з почастунком, організовані зусиллям щедрих парафіян. Концертні зали були вщерть заповнені. Багато хто із глядачів – вихідці з Польщі, еміґранти 60-х та 80-х років, тому після концертів відбувалися численні розмови з теплими сентиментальними спогадами. Хор виступив теж на “Маланці” та в Домі опіки ім. Івана Франка. Надзвичайно приємна атмосфера, доброзичливий, теплий прийом, зацікавлення і визнання для нелегкої праці хористів – усе це окрилювало колектив для глибокого духовного виконання сакральних музичних творів та колядок.
При нагоді концертів хор пропаґував творчість художниці – іконописця з Підляшшя Маргарити Давидюк. Цикл її робіт під загальним заголовком “Ікони – тіні засяють” презентовано під час виступів у формі виставки фотокопій.
До наступних зустрічей, Канадо!
Поїздка в Канаду – це визначна подія в житті всіх членів хору “Намисто”, важливий досвід, який, безсумнівно, буде міцним поштовхом до дальшої наполегливої суспільної праці хористок. Це також захоплююча пригода та можливість пізнати багато цікавих людей, встановити нові творчі зв’язки.
Сердечна подяка
Сердечний доземний уклін родинам, які приймали хор, та усім людям доброї волі, які безкорисливо опікувалися хористами, харчували, організували вільний час та й просто дотримували товариства гостям з Польщі від першого кроку на канадській землі до останніх слізних прощань у торонтському аеропорту: Івоні і Даркові Ковалям, Дануті й Петру Гриньківим, Юлії і Степанові Бартошкам, Малґожаті й Маріу шеві Бартошкам, Мирославі й Богдану Воркунам, Зені й Антонові Батрухам, Наталії та Ігорю Батрухам, Галині та Петру Кривуцьким, Оксані й Мартинові Кривуцьким, Дороті і Антону Гусейкам, Ірині, Іванові та Аніті Тузам, Єві та Яркові Мартинюкам та Ганні й Іванові Іванюрам. Неможливо забути веселу компанію української футбольної команди “Карпати”, яка не щадила зусиль, щоб розважити втомлені концертами хористки. Усім названим та іншим, причетним до цієї суспільної справи, члени хору “Намисто” висловлюють щире спасибі.
“Наше слово” №15, 12 квітня 2009 року {moscomment}
