НАГОРОДА видання «Przeglаd Wschodni»

Павло ЛозаКУЛЬТУРА2011-06-04

Уже вісімнадцятий раз вручено відзнаки часопису “Przegląd Wschodni” – наукового квартальника, який друкується від 1991 р. Одним з лауреатів цьогорічної нагороди став проф. Михайло Лесів.

Багатолітнього професора Люблинського католицького університету та Університету Марії Кюрі-Склодовської (УМКС, пол. UMCS) м. Люблина М. Лесіва відзначено “спеціальною нагородою”. Вона призначається за цілість досліджень, праці й наукової творчості. В минулому “спеціальну нагороду” отримали, зокрема, валлійський історик Норман Дейвіс чи Наталія Лебедєва – історик з Росії. Тематика самого видання “Przegląd Wschodni” присвячена питанням Східної Європи, її історії.

У квартальнику найвідоміші спеціалісти з етнографії, історії культури та мистецтва, мовознавства, географії, етнології тощо висвітлюють проблеми спільної спадщини реґіону і показують різниці між окремими народами, які тут проживають. Проф. Януш Ріґер, мовознавець Варшавського університету, добре пригадує собі першу зустріч з цьогорічним лауреатом, своїм товаришем: “Це було близько шістдесяти років тому на заняттях з української мови в Яґелонському університеті”. Там зустрів молодого українця, який, як виявилося, знав трохи українську мову: його вимова була підкрашена бойківським говором, винесеним з рідної Старої Гути. Як додає мовознавець – тоді Михайло був молодим, а через 70 років він далі таким лишився. Про себе декілька слів говорить і сам лауреат.

“НС”: Ви отримали нагороду за цілість досліджень, праці і наукової творчості. Скільки це вже років?..
Михайло Лесів: Треба додати: скільки років і де? Коли йдеться про УМКС, то вже від 1956 р. я тут почав працювати. Спершу це була робота на кафедрі польської мови, а пізніше, 1963 р., працював на русистиці. У 90-х рр. я став працювати на україністиці. Але по дорозі був і Люблинський католицький університет, і Гарвард, і багато інших – бо я викладав в Ольштині, Білостоці, Мюнхені.

“Спеціальна нагорода” – який момент, період був спеціальний для Вас. Може, створення української філології?
-Саме. Довго-довго я на це чекав. І 1991 р. мені вдалося відкрити українську філологію в УМКС. То був час, коли вже існувала самостійна Україна, і тому влада це дозволила. Та кажу про це як важливий момент – з професійної точки зору.

Про Вас кажуть, що Ви лишилися молодим…
-Колись хтось мудро сказав, що “в моєму віці вже не планується”. Мені 83 роки, проте хотів би видати ще ті речі, яких не друкував. Поки ще працюю. Маю докторантів – і ще пишу докторські, габілітаційні та професорські рецензії. Як це говориться – помаленьку живу. Звичайно, у житті все важливе – і родина, і праця, і те, чому людина служить. Але в моєму віці головне, щоб свої ноги носили і щоб мій “комп’ютер” на моїй шиї не псувався. Може б ще чогось і хотілося? Та поки що людина ще себе якось почуває, розуміє… До того ж, я знаю, до ста років ще трохи часу є?

“Наше слово” №23, 5 червня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*