Тадей Карабович ■ КУЛЬТУРА ■ 2010-10-19
{mosimage}
Серед проявів суспільно-культурної діяльності Музею-скансену в Голі на Володавщині є організований під кінець липня Голянський ярмарок. Цього року Голянський ярмарок “Голя-2010” Люблинське воєвідство нагородило вирізненням “Найкращий туристичний продукт Люблинського воєвідства”. Це престижне вирізнення 7 вересня ц.р. вручено в Люблині голові Товариства любителів скансену матеріальної культури Холмщини та Підляшшя в Голі Аліні Карабович. Голянський ярмарок розглядався до вирізнення серед 34 культурних заходів, проведених у літньому сезоні на Люблинщині.
Голя – це маленьке село, що лежить у західній частині Володавщини. Його бурхливу історію, загублену серед безпам’яті подібних до голянської, визначило існування парафії, а до наших часів у селі збереглася церква з 1702 р. преп. Антонія Печерського та великомучениці Параскеви. Від 1945 р., коли українців переселено за Буг, а згодом 1947 р. в акції “Вісла” – на західні понімецькі землі, парафія не існує, а церква є філією православної парафії в Гороститій. Від виникнення православної Люблинсько-Холмської єпархії голянська дерев’яна церква з XVIII ст. була ремонтована, реставрована і, можна сказати, до неї повернулося церковне життя – тут двічі на місяць правиться літургія. У Голі від 1990 р. діє Товариство любителів скансену. Воно опікується музеєм просто неба (інакше – скансеном), про заснування якого у 1988-1989 рр. клопоталися Аліна і Тадей Карабовичі. Голя має ще два важливі історично пріоритети: тут народився проф. Леонід Квітковський, який 1990 р. заснував у Львові та очолив товариство “Холмщина”, яке згодом виникло як автономна організація в Луцьку, Рівному, Києві, Одесі вже після оголошення Україною державної самостійності.
На цьогорічному Голянському ярмарку Л. Квітковський нагадав, що понад 80 років тому його хрестили в церкві у Голі.
Друга історична подія для села – це те, що 2007 р. у Львові вийшли спомини про Голю її уродженця Василя Рибчинського “На Підлясько-Холмський край поглянь”, у яких він описав давнє минуле місцевості, довоєнний і воєнний період та переселення в 1945-1947 рр. Цей жахливий спомин очевидця, якого доля закинула після 1945 р. до Львова, високо оцінили мемуаристи, історики та читачі. Тим більше, що В. Рибчинський, як відомий діяч львівського товариства “Холмщина”, був у групі ініціаторів спорудження на Львівщині – на межі історичних українських земель Волині, Галичини та Холмщини – обеліску, присвяченого депортації українців Холмщини, що і сталося в серпні ц.р.
В. Рибчинський та Л. Квітковський були в гроні тих колишніх мешканців Голі, які 2005 р. фундували плиту на могилі вояків УПА на Голянському православному цвинтарі. Цю важливу подію для увічнення пам’яті здійснено за фінансовою допомогою жертводавців з Польщі, Англії та України.
Голянський ярмарок відбувається в неділю після 23 липня (день празника покровителя церкви в Голі Антонія Печерського). Таким чином поєднується релігійне свято з суспільно-культурним заходом, під час якого колишні мешканці, туристи, любителі українського фольклору та народних промислів можуть зустрітися і святкувати небуденну подію, якою є ярмарок. Для українців, які проживають на Холмщині та Південному Підляшші, Голянський ярмарок та церковний празник у Голі є спробою відродити давні традиції, нагодою послухати старовинних українських пісень і зустріти сусідів, родину чи знайомих. Отже, оцінка журі Голянського ярмарку, як найкращого заходу Люблинського воєвідства, виникає з того, що це суспільно-культурний захід, а не лишень суто туристична подія. Варто хоча б глянути в Інтернет, щоб переконатися, якою ґалереєю світлин з Голі хваляться користувачі-фотографи, які на веб- сторінках помістили свій доробок. Це можна назвати магією місця, що притягає своїми незвичними будівлями: церквою, старим вітряком, давньою хатою, плетеною, наче кошик, стодолою та кузнею. Ходячи серед будівель музею-скансену в Голі, мимохіть задумуєшся над історією роду, відчуваєш проминання часу, обмірковуєш своє неповторне, але тільки раз дароване місце на землі. Адже хто би подумав, що інтер’єр хати, ще недавно живої, буде показувати минуле, а предмети життя її колишніх жителів стануть музейним експонатом, із загубленими в пам’яті назвами, такими, як “перебори”, “ломачка”, “ночовки” тощо.
На цьогорічному святі я розмовляв з головою Союзу українців Підляшшя д -ром Андрієм Артем’юком про те, як зберегти український характер заходів, влаштовуваних нашими організаціями, – а такою є Товариство любителів скансену в Голі, – всюди там, де українці налічують невеликий відсоток “споживачів” таких заходів. Це стосується, зокрема, організованої в Малій Дубровиці “Василівки”, де плекається пам’ять про народного маляра та поета Василя Альбічука (1909-1995). Але це може стосуватися і будь-якого іншого заходу – хоча б бойківського в Сяноці, чи, скажімо, частини заходів Фундації Святого Володимира в Кракові, де неможливо до кінця зберегти український дух заходу з огляду на його польсько-український характер. У випадку Голянського ярмарку організатор стосовно виступів народних колективів на сцені чітко зазначає, що половину репертуару необхідно виконувати українською мовою. Отже, на мою думку, повинна початися дискусія про шляхи розвитку ідейного змісту українських культурних проектів: чи мають вони бути танцювально-розважальними, чи має це бути громадсько-культурний захід із патріотичним спрямуванням – навіть тоді, коли присутні поляки. Ніде правди діти: організатори українських заходів використовують кожну нагоду фінансування, тому майже кожний з них супроводжує великий пивний концерн, професійна охорона, яка коштує немалих грошей тощо. Голянський ярмарок свідомо відбувається без продажу пива, що є рідкісним явищем, а також триває лише кілька годин (від 9-ї до 18-ї), гуртуючи багато тисяч глядачів. Щодо змісту заходів: деякі з них повністю базуються на репертуарі колективів з України, забувається власне надбання. Отже, може, варто подбати про кращий рівень наших заходів: неважливо, чи мають вони суто український характер, чи, як це часто буває, польсько-український.
Голянський ярмарок щороку відвідує найбільший знавець фольклору в Польщі проф. Мар’ян Покропек – власник музею народного мистецтва в Отрембусах коло Варшави. Це його фотографії з Голі – зокрема церкви – потрапили до багатьох альбомів, які популяризують малі батьківщини. Немалим здивуванням для організаторів є постійні приїзди до Голі на ярмарок німців, англійців, французів, які проводять літні відпустки в Польщі. Люблинське воєвідство ставить на туризм з огляду на цікаві місця, ліси, озера, а у випадку Голі – неподалік від неї знаходиться Поліський національний заповідник і надбужанська смуга для туристів: Володава, Яблочин (монастир Св. Онуфрія), Кодень (оборонна церква Св. Духа) та інші місцевості.
Престижне вирізнення для Товариства любителів скансену дає перспективу ще більше показати себе на туристичному шляху та спонукати до відвідування музею в Голі на Володавщині.
“Наше слово” №43, 24 жовтня 2010 року {moscomment}
