«Чи українці взагалі існували як народ? Вистачить елементарного знання історії Кресів»

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №37, 2020-09-13

Тема українців, Волині й УПА підняла в останні тижні градус емоцій на локальній політичній сцені на Грубешівщині. У центрі протистояння опинився історик з відділу Інституту національної пам’яті (ІНП) у Любліні, дослідник польсько-українського конфлікту на Волині Маріуш Сава. Після дискусії у фейсбуці стало відомо про щонайменше кілька позовів до прокуратури.

«Чому ми працевлаштовуємо в Інституті національної пам’яті українців?» – запитав у розпалі суперечки про «Криваву неділю» на Волині Томаш Ожуґ. Це – пов’язаний із «Правом і справедливістю» секретар ґміни Вербковичі та депутат грубешівського повітового самоврядування. До цього моменту стверджувалося, що, досліджуючи польсько-український конфлікт, Сава нібито приписує відповідальність лише полякам.

У дискусії брав також участь Франчішек Лясоха, син воїна Армії крайової, який заявив: «Якщо Маріуш Сава не перестане брехати, ми поведемо його до суду, досить уже цієї брехні (псевдо-ІПНу) про Волинь; або відпустимо його… в Україну!!!». Томаш Ожуґ продовжив: «Наші співвітчизники гинули в кошмарі (…), а Маріуш Сава стверджує, що нічого подібного не відбулося».

На початку серпня на цю ситуацію звернули увагу люблінські медіа – через те, що одна з неурядових організацій заявила про подання до прокуратури справи у зв’язку з публічними образами через національне походження. У розмові з місцевою пресою Ожуґ пом’якшив свої заяви. «Я, можливо, пішов надто далеко. Але я не згоден з тим, що пише Сава, який звинувачує польський народ у тому, що сталося на Волині. Ніщо не виправдає такий страшний злочин», – наголошував він у розмові з виданням «Kurier Lubelski». Пояснюючи свої слова про українське походження Сави, Ожуґ казав: «Це риторичний прийом, я проти того, щоб стигматизувати українців».

Громадськість сколихнуло те, що місцевий політик обурюється присутністю в державній установі дослідника українського походження.

«Мої предки були з Холмщини, за лінією і батька, і матері – православного чи греко-католицького віросповідання», – розповідає Маріуш Сава у коментарі «НС». – «Проте у певний момент частина перейшла на латинське віровизнання. Так, 1913 року прадід Василь зробив це під впливом нареченої. А брата мого діда, Йосипа Саву, вислали в березні 1945 до Миколаївської області України».

Як наголошує Маріуш Сава, ідентичність людей прикордоння, якою він і займається у своїй науковій роботі (зокрема щодо Люблінщини) – це дуже складна і багатогранна річ. Невдовзі в польській пресі має з’явитися його текст, присвячений цій проблематиці, який автор назвав «Ludzie ukrainni».

«Це дуже особистий текст про моє походження, мої почування у зв’язку з ідентичністю прикордоння», – розповідає Сава. – «Така складність свідомості не дуже подобалася після війни полякам «наєздним», як говорили на Холмщині, тобто тим, що приїжджали з-за Бугу».

Як стверджує Сава, моноетнічний наратив про польсько-українське протистояння за Бугом принесли на Холмщину саме переселенці:

«Пан Ожуґ, певно, не читав моїх статей. Такий однобокий погляд став переважати кільканадцять років тому завдяки політикам. Через емоції, травму, тривогу у зв’язку з власними міфами. Це так звана «постпам’ять», характерна для людей другого чи третього покоління після тих, що пережили травму безпосередньо. У першому поколінні все сприймалося не так однозначно, зрештою, деякі його представники навіть творили цю криваву історію. У наступних поколіннях пам’ять міфологізується, там переважають емоції. Тому й може дехто сьогодні писати вночі в інтернеті, що йому прийде в голову».

Як розповідає Сава, сьогодні на Люблінщині певні кола навіть заохочують категоричний погляд на польсько-українське минуле.

«Усі бачать, як на антиукраїнських висловлюваннях колишній воєвода, а нині – депутат Пшемислав Чарнек зробив кар’єру. Не було осуду, був дозвіл. Можна навіть засумніватися, чи наміри пана Ожуґа чисті, чи це робиться просто на публіку», – наголошує історик.

Він провів не одну розмову з польськими свідками Волинського злочину. Маріуш Сава каже – вони бачать щирість і нещирість політиків, бо багато пережили і під час війни, і в комуністичній Польщі, тому переважно обережно ставляться до подібної міфологізації історії.

«Ці кола, безперечно, мають право зберігати пам’ять про Волинський злочин. Але навряд чи це дає комусь право говорити мені «геть до України» тільки тому, що хтось уявляє себе польським патріотом. Одна справа – це гордість і патріотизм, але тут ідеться про безглузді висловлювання», –  наголошує Сава.

Він також бере активну участь у відновленні місцевого православного кладовища; тим часом середовища, пов’язані з Томашем Ожуґом, давали зрозуміти, що їм ця ініціатива не до вподоби. До речі, публічний розголос цих коментарів тільки підбадьорив Ожуґа. Нещодавно він у тому-таки фейсбуці написав: «Чи взагалі існує такий (український – ред.) народ, а якщо так, то яким чином він утворився? Щоби відповісти, вистачить елементарного знання історії Кресів».

А може, елементарного знання не вистачить?

Поділитися:

Схожі статті

«Вдячні поляки поставили йому пам’ятник, а на батьківщині нема жодного»

 Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №34, 2020-08-23 У Варшаві, неподалік місця поховання, відкрився сквер імені генерала армії Української народної республіки, захисника Замостя від Конармії...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*