КУЛЬТУРА ■ №34, 2018-08-26

Середина серпня: спека і очікування дощу або постійні дощі-бурі і надія на спеку. Так воно виглядає цього року в різних регіонах Польщі. У розмовах часто звучить, що погода надокучує і забирає сили. Кожен, кого цьогорічне літо обезсилювало, мав змогу зарядити свої «батереї» у Мокрому – тут місцеве Об’єднання українців у Польщі традиційно у другий вікенд серпня запрошувало на Свято культури над Ославою.

Дводенний захід розпочався у суботу під вечір. У мокрянській світлиці виставу «Смерть Шевченка» показав ґданський театр «Навпаки». Приїзд театру з Ґданська (найкоротша дорога – це понад 700 км) показує принаймні дві речі. Молоді ґданські артисти можуть і хочуть нести свою творчість навіть до найвіддаленіших осередків. Друге: лідери громади, у населеному пункті, який за даними Головного статистичного управління (GUS ) нараховує 423 мешканців, хочуть і за сприятливих обставин можуть організувати театральну виставу у своєму селі. Це дуже важливо в побудові культурної пропозиції.

Неділя – це сцена на повітрі й енергія, якою заряджаються глядачі. Тими, хто дає високий енергетичний тон, є ведучі заходу над Ославою: Юлія Онишканич і Бета Клая. Вони вільно, природно, без пафосу, втягають публіку в
дійство, а публіка відповідає оплесками, посмішкою, нечебто з неба не лився жар, а термометр не показував 30 градусів. Динамічний концерт поділений на дві частини: «Там за горою» і «Хорошії гості у мене». У першій виступають господарі – танцювальні і вокальні гурти з цього регіону. Члени колективів від найменших до найзріліших – український мистецький рух з території Сяніцького відділу Об’єднання українців у Польщі залучає всі покоління. Після цієї частини дехто з артистів: чи це з «Ослав’ян», «Сьпіванки» чи інших ансамблів скидає з себе сценічні костюми, вдягає «робочі» вишиванки і біжить, як це кажуть молоді, «огортати» решту заходу і допомагати тим з включених в організацію, які на сцену ще не мали можливості навіть кинути оком.

У другій частині виступають гості, які приїхали з Пряшева в Словаччині, з Червонограда в Україні чи Кальни-
кова на Перемищині, щоб, як написано у подячній грамоті кожному колективу (підписаній головами структур ОУП: Сяніцького відділу Марією Білас і гуртка в Мокрому Ярославом Машлюхом), внести свій «художній вклад у здійснення нашого фестивалю». За кожним таким заходом стоїть штаб людей, який хоче віддати свій час громадській справі. Прийняти на сцені понад 180 артистів і кілька сотень глядачів в селі, яке нараховує трохи понад 400 мешканців – це неабиякий виклик. Ці зусилля доцінив мер міста і ґміни Загір’я Ернест Новак, який в руки Я. Машлюха передав «бон» – з призначенням на майбутній захід чи акцію, організовані місцевим ОУП.

Мокрянське свято – це також час зустрічей – не тільки мешканців найближчої околиці, але й з Перемишля, Варшави, Словаччини. Зі сцени лунає прохання від глядача з Канади – він хоче зустріти давніх знайомих. На провулку, який веде до сцени, біля виставки робіт художника Мирослава Гаврильця, солодкого від місцевих господинь, виставки книжок і рукоділля, в принципі постійно хтось з кимось вітається, обнімається, питається: що нового в тебе? Багато посмішок, радості і енергії. Їх, здається, відчували також машиністи поїздів, що проїжджають час від часу кількадесят метрів від території, на якій розважаються глядачі, і гучним звуком вітають учасників свята культури над Ославою. Коли сонце зникло за горами, а ведучі останній раз обдарували посмішкою глядачів, вдале свято закінчилося.

Якщо комусь у липні-серпні 2019 р. бракуватиме енергії, приїжджайте підключитись до зарядки в Мокрому!

У заході виступили: Дарія Косєк, «Калина», «Лем Ми», «Малинячок», Марек Мохнач і Ігор Крета, «Молодість», «Навпаки», «Ослав’яни», «Первоцвіт», «Сяніцька земля», «Сьпіванка», «Червона Рута». Захід дофінансували: міністр внутрішніх справ і адміністрації, Мерія міста і ґміни Загір’я, Місько-ґмінний осередок культури і спорту, Солецтво Мокре. Почесний патронат: мер Загір’я.

Поділитися: