(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №8, 2016-02-21
«Nowa Europa Wschodnia», № 1, 2016, Wrocław, s. 175.
Січнево-лютневе видання «Нової Східної Європи» («НСЄ») українську тематику висвітлює поглядом на економічні питання. Видання друкує статті про українських олігархів, останні політичні та суспільні процеси тощо.
У номер потрапила розмова з Володимиром Вятровичем – головою українського Інституту національної пам’яті.
В. Вятрович стверджує чомусь, що в українсько-польському історичному контексті порозуміння становить головнішу ціль, ніж примирення. Та загалом висловлюється за співпрацю, обстоюючи право сторін на різні оцінки. Крім того, пояснює питання української історичної політики, зокрема оцінок щодо ІІ Світової війни, Степана Бандери, ОУН, УПА тощо. Ця політика, на думку Вятровича, не має на меті заперечувати польські жертви чи возвеличувати радикальні рухи. Її завданням є боротьба з залишками радянської пропаґанди і стереотипами.
У текстах, присвячених економічним питанням, появляється констатація про те, що польські інвестиції в Україні через наявність олігархічної системи, корупцію і непрозоре право не дали бажаних результатів. Тому в майбутньому польські інвестори повинні радше орієнтуватись на стабільний Захід. Однак це не єдина можливість. У черговому матеріалі експерт доказує, що функціонування на українському ринку можливе, зокрема, якщо фірма чесна і ніколи не брала участі в корупції. Бо перша передана взятка є гачком, з якого підприємцеві уже не вдається зірватись.
Ще в іншому матеріалі бачимо критику польської влади, яка не забезпечила польському бізнесові в Україні системної і надійної підтримки. Це слід виправити, бо, як відзначається, Україна в майбутньому може бути надійною базою і ресурсом працівників для польських фірм та їх світової експансії. Цікаво, що критиковані в Польщі за «ґлорифікацію УПА» українські «декомунізаційні» закони мають свій польський бізнесовий відтінок. Одна з фірм, яка підтримує польську культуру й архітектурну спадщину в Україні, у рамках цього закону запропонувала заміну кількох «дискредитованих» назв вулиць. Серед пропозицій, зокрема, є нові найменування – вул. Папи Івана-Павла ІІ та вул. Януша Корчака. Може, щораз помітніший над Віслою український бізнес захоче копіювати поведінку польських колеґ щодо української спадщини в Польщі?
Читач знайде в «НСЄ» аналіз політики Москви з її аґресією, розпалюванням війн, ставленням перепон і спробами розбиття демократичного світу. Сирія вписується в цю політику як «фабрика біженців». Наступна стаття говорить про економічну дійсність у Росії і те, як Владиміру Путіну щораз важче «купувати» соціальними виплатами пасивність суспільства. В інтерв’ю український аналітик розповідає про рівень настроїв протесту, а також кому суспільство більш довіряє, як оцінює владу, якими є погляди щодо майбутнього Донбасу тощо. Варто ознайомитися з матеріалами, які описують ситуацію, зв’язану з українськими реформами, дійсність після самоврядних виборів (позитивне, але й успіхи популістів та представників поваленого режиму). У рецензіях традиційно читач знайде і кілька українських книжкових позицій.
