Оксана Кульчевич ■ КУЛЬТУРА ■ №6, 2020-02-09

24 січня у Вроцлавському університеті відбувся науковий симпозіум на тему «Іноземці у Вроцлаві. Вчора, сьогодення та завтра». Учасників привітали ректор Вроцлавського університету, професор Адам Єзерський, професор Пшемислав Вішневський, декан відділу історичних та педагогічних наук Вроцлавського університету, а також професор Еуґеніуш Клосек, керівник кафедри етнології та культурної антропології (ЕКА), Анджей Дрогонь, директор відділу Інституту національної пам’яті у Вроцлаві, та Володимир Ющак, настоятель Греко-католицької церкви у Вроцлаві.

Ольга Хребор (Уповноважена мера Вроцлава), Дорота Козак-Рибська, Ярослав Сирник (професор Вроцлавського Університету)

Про те, як Вроцлав приймав іноземців декілька десятиліть тому, йшлося в першій частині конференції під назвою «Минуле».

Професор Вроцлавського університету Роберт Клементовський розповів незвичайну історію. В 50-х роках ХХ століття з Північної Кореї до Нижньої Сілезії, до Плаковіц, прибуло 1500 дітей-сиріт від 5 до 14 років, які втратили батьків у війні. Це була особиста домовленість Кім Ір Сена та комуністичної влади Польщі. Перебування дітей протягом шести років в Польщі було таємною операцією. Дітей лікували, вони вчилися, вивчали польську мову, а потім повернулися до Кореї, де вимушені були тяжко працювати.

Про польсько-грузинські відносини початку ХХ століття йшлося в доповіді Ірини Ткешелашвілі, політологині, докторки Вроцлавського університету. Вона розповіла про короткий час існування Демократичної Республіки Грузії (1918-1921) та встановлення дипломатичних відносин між Польщею та Грузією. Було створено військовий та промислово-торгівельний союз, проте співпраця закінчилася з агресією Радянської Росії проти Грузії в 1921 році.

Під час другої частини конференції доповідачі, бакалаври Вроцлавського університету, розповіли про сьогодення іноземців Вроцлава, особливості їхньої легалізації, різноманітні стереотипи щодо них серед поляків.

На початку 2000–х до Вроцлава та Нижньої Сілезії почали приїздити японці, у зв’язку з відкриттям японських підприємств. У 2002 році їх було близько 4 тисяч, більшість з них – це менеджерські кадри фабрики «Тойота». В ті роки розпочав свою діяльність польсько-японський фонд «NAMI», при якому з’явилася школа японської мови, клуб японських ігор, заняття з шахів для дітей, японські бойові мистецтва, заняття з ікебани, каліграфії тощо. Про це розповідала Юстина Яржонбек, бакалавриня кафедри ЕКА.

Життя італійців у Вроцлаві дослідила Нікола Масєрак, бакалавриня кафедри ЕКА. Більшість італійців Вроцлава працює в гастрономії, здебільшого у родинних ресторанах, але багато й тих, хто має свій бізнес в Польщі. Є студенти, які навчаються за програмою обміну Еразмус, та менеджери на великих підприємствах. Польська мова для них дуже складна, але все інше переважно їх влаштовує. Вроцлав вони вважають «своїм» містом, сприймають як одне з міст в Італії.

Чи має місце сьогодні у Вроцлаві антисемітизм? Це намагалася з’ясувати Магда Поповська, магістерка кафедри ЕКА. Після ІІ світової війни до міста почали знову приїжджати євреї з усієї Польщі та з різних кінців світу. При комуністичній владі було тяжко, старші люди пам’ятають прояви антисемітизму, багато хто тоді приховував свою національність. Велике значення для євреїв Вроцлава має синагога, працює недільна школа для дітей, існує напрямок «Іудаїстика» у Вроцлавському університеті, видається газета, є фестиваль єврейської культури, дві початкові школи. З кожним роком проявів антисемітизму стає все менше, але все ж їх можна побачити під час демонстрацій націоналістів.

Одним з найінформативніших та найкорисніших став виступ почесного консулу Люксембургу у Вроцлаві Кшиштова Браморського. На території герцогства Люксембург проживає 170 національностей. Населення становить близько 425 тисяч, з яких тільки близько 314 тисяч є громадянами Люксембургу, з них тільки 51% мають люксембурзьку національність. 6,5% отримали політичний притулок. Це свідчить про зрілість суспільства. Найбільша хвиля економічної еміграції відбулася в 60-х роках ХХ ст. – це була міграція португальців до Люксембургу. Сьогодні вони повністю інтегровані в економіку та суспільне життя. Для Польщі це гарний приклад – як більш ефективно залучати українських мігрантів та інтегрувати їх у суспільство.

За останніми даними, кожен 10-й мешканець Вроцлава – це громадянин України. З 2013 року у місті розпочав свою діяльність Фонд Україна, громадська організація, яка діє на території Нижньої Сілезії. Артем Зозуля, голова Фонду та директор Почесного консульства України у Вроцлаві, розповів про ідею створення та поточну діяльність своєї організації. Від початку існування по сьогоднішній день проведено близько 10 тис. безкоштовних консультацій, в різноманітних подіях взяло участь близько 7 тис. людей. Фонду допомагають близько 150 волонтерів, реалізовано 43 проекти, серед них 16 великих. Майже щоденно надається інформаційна, освітня та юридична допомога. Громадська організація починала з допомоги українцям, а зараз до них може звернутися мігрант з будь-якої країни світу. Це все стало можливим завдяки реалізації Європейського проекту «Інтеграція. Адаптація. Акцептація. Підтримка громадян третіх країн, які проживають у Нижній Сілезії».

Під час третьої частини симпозіуму відбулася дискусія про діяльність, спрямовану на взаємодію з мігрантами та допомогу їм в інтеграції до суспільного життя. Участь в ній брали Ольга Хребор, уповноважена мера Вроцлава з питань мешканців українського походження, та Дорота Козак-Рибська, яка представляла Вроцлавський центр суспільного розвитку. У розмові вони підкреслили, що польські закони захищають від будь-яких дій, спрямованих проти мігрантів-іноземців, якою б не була форма їхнього прояву. Толерантність повинна бути сьогодні мінімумом.

В дискусії на тему: «Випробування, пов’язані з навчанням дітей з родин мігрантів у Вроцлаві» за участі Іоланти Хоринь, директорки Нижньосілезьського осередка навчання вчителів у Вроцлаві, та Юстини Сирник, вчительки комплексу шкільно-дошкільного № 11 у Вроцлаві, були піднятті питання щодо дітей з родин мігрантів, їхнє навчання в школі, проблеми і складнощі. Також непростою є ситуація з підготовкою вчителів для таких дітей.

Завершили дискусійну частину ті, хто самі є емігрантами, і мають погляд на ситуацію з іншого боку. Своїми історіями і досвідом життя у Вроцлаві поділилися Зіад абул Салех, соціолог з Сирії, Ірина Ткешелашвілі, політологиня з Грузії, Артем Зозуля, директор Почесного консульства України у Вроцлаві.

Симпозіум став одним з важливих  елементів в побудові  толерантного суспільства, яке б функціонувало, опираючись на дотримання прав і свобод мігрантів у Польщі, незалежно від їхнього статусу. Концепція, наукова підтримка та організація події належать доктору наук Ярославу Сирнику, професору Вроцлавського університету, а організація також науковим співробітникам кафедри етнології та культурної антропології у співпраці з відділом історичних досліджень Інституту національної пам’яті у Вроцлаві.

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*