Д-р Євген Місило ■ ПОГЛЯДИ ■ №15, 2019-04-14

Кожен із нас визнає якийсь «декалог». Необов’язково це «десять заповідей», висічених на кам’яних таблицях, переданих Мойсеєві Яхвою на горі Синай. Хоча й написані вони юдеєм для юдеїв, це не є перешкодою, аби також і поляки, як увесь загал католиків, визнавали їх за фундамент своєї віри, замінивши суботу (шабат) на неділю як святий день, згідно з четвертою заповіддю.

Це може бути декалог моральних цінностей, дотримання або недотримання яких – у щоденному житті, в бізнесі, у стосунках між нами, – робить людину або «порядною», або «свинею».

У Польщі на наших очах триває перебудова, а радше руйнування дотеперішнього декалога вартостей, який будувався з такими зусиллями після 1989 року. Також того, що був підставою стосунків не лише поміж самими поляками, але й поляків з іншими народами, з іншими державами, зокрема з Україною й українцями.

Може, він не був ідеальним і, як закон Мойсея, універсальним. Однак у порівнянні з тим, що пропонує нам теперішня влада, він був просто порядним. Тепер це є декалог інвектив і ненависті. Проти всіх. І українців також. Звинувачення у вродженій, генетичній злочинності, націоналізмі, колаборації з гітлерівцями, публічно висловлена зневага до української державної символіки, заперечення української державності чи існування українського народу стали нормою, навіть у польському Сеймі.

Яким є мій декалог? Це, можна сказати, збір істин, якими я керуюся в моєму житті та праці історика. Далеко йому до ідеалу, як і мені самому, але він мій. Вірю в нього й буду дотримуватися, незалежно від того, чи хтось визнає це єрессю або злочином. Поки ще можна.

«МІЙ ДЕКАЛОГ»

І. Окрім «польського народу», в Польщі живуть також «громадяни» – білоруси, литовці, німці, татари, українці, євреї та багато інших націй. Усі – я і ви – щоденною своєю працею та лояльною позицією щодо польської держави доводимо, що Польща є нашою Батьківщиною.

ІІ. Акція «Вісла» була комуністичним злочином і злочином проти людства. Метою остаточного розв’язання українського питання в Польщі було виселення українців з їхніх етнічних земель і полонізація, а не ліквідація Української Повстанської Армії (УПА).

ІІІ. Українська Повстанська Армія і її воїни були, є і будуть для українців у Польщі героями, які захищали їх від примусової депортації до «совєцького раю» (1944–1946) і під час акції «Вісла» (1947), від мордування польським підпіллям і військом. Боролися й гинули за вільну Україну, вірячи, що вона «воскресне», вірні до кінця даній присязі.

IV. Українці – жертви комуністичних і нацистських репресій – є єдиною категорією громадян Речіпосполитої, яких законом позбавлено права на визнання їхніх страждань несправедливими, права на перегляд виконаних щодо них судових вироків, права на відшкодування за ув’язнення, смерть і завдані кривди, згідно зі стандартами, які закон гарантує всім полякам – жертвам комуністичних і нацистських репресій.

V. У Польщі після війни існували табори, в яких були ув’язнені й замордовані тисячі німців, шльонзаків і українців. Влада демократичної Польщі, яка після 1989 року визнала ув’язнення і смерть поляків у гітлерівських і сталінських концентраційних таборах злочином геноциду й засудила його, досі противиться визнанню ув’язнення українців у польському концентраційному таборі Явожно (1947–1949) злочином комуністичним і злочином проти людства.

VI. Це польська держава й поляки були окупантами українських земель, а не Україна та українці – польських. «Волинська різня» була трагічним фіналом цієї багатовікової окупації, кривавою ціною, яку поляки заплатили за свою погорду супроти українців і нищення їхніх прагнень до незалежності.

VII. Під час ІІ Світової війни в боротьбі з німецьким ІІІ Рейхом, зокрема – за визволення Польщі, полягло щонайменше 3 млн солдатів-українців – це у 25 разів більше, ніж під час війни на всіх фронтах полягло поляків, і набагато більше, ніж усіх вояків американської, англійської та французької армії, разом узятих (загалом близько 1 млн). Ставити Україну й українців у новому законі польського Інституту національної пам’яті поруч зі сталінськими й нацистськими злочинцями є образою пам’яті жертв, яких український народ зазнав під час війни в боротьбі з німецьким окупантом.

VIII. Кожен вбитий, полеглий, померлий під час війни має таке саме право на могилу та на увіковічування, чи то у формі хреста, чи іншого знаку. Так само поляк, як і українець, юдей чи німець, воїн АК чи УПА, Червоної армії чи німецького Вермахту. Використання їхньої смерті в тимчасових політичних цілях має бути заборонене законом, а знищення могил і місць пам’яті – підлягати покаранню й піддаватися засудженню.

IX. Лемки були, є і будуть частиною українського народу.

X. Не буде вільної Польщі без вільної України!

Книжка авторства д-р Євгена Мисіла «Akcja Wisła 1947. Dokumenty i materiały». Фото з facebook.com/eugeniusz.misilo

***

«Мій декалог» я написав під впливом зустрічі з пані Ґражиною Станішевською (Grażyna Staniszewska), колишньою депутаткою Сейму та Європейського парламенту. Передусім це чудова жінка, з якою я познайомився на Facebook і підтримував, у міру моїх можливостей, під час акції висилання Різдвяних посилок для родин полеглих українських воїнів. В одному зі своїх текстів я назвав її, трохи фамільярно, «Супер Ґражиною». І не помилився. Ця жінка з тих, з ким можна разом «красти коней». І не тільки!

Під час розмови пані Ґражина сказала, що вже давно намовляла українців і поляків, аби сіли за «круглий стіл» і сказали, «не завиваючи в папірці», про все те, що найгіршого зробили один одному в спільній історії, аби нарешті, ціною навіть найболючішої правди, подати один одному руки «понад могилами». Щоб бути разом. Вона вірить, що ще не пізно.

Усупереч сподіванням пані Ґражини, не адресую «декалога» до поляків. Я написав його з думкою про українців у Польщі. Аби знали, що не є самотніми у своїй правді. Аби пам’ятали, що є хтось, хто думає подібно, кому брехня болить так само, для кого бути українцем – це не привід для сорому, а – для гордості. І що можна любити Польщу й Україну.

Матерал раніше опубілкований на блозі історика. Перепубліковуємо за згодою автора.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*