МЕЦЕНАТ і будівничий д-р Теофіль Кормош

Катерина КозакІСТОРІЯ2011-03-17

{mosimage}

Уже в молодому віці він брався до громадської праці – спочатку в родинному селі, а згодом у Львові, будучи студентом права в університеті.
Теофіль Кормош походив зі священицької родини, яка прибула до Перемишля з Закарпаття: його дід о. Юрій і батько о. Іван були священиками в с. Арламівській Волі Мостиського повіту. Теофіль народився 26 січня 1861 р. в с. Речичанах (на Городоччині). Змалку, маючи любов до співу і музики, брав участь у різних виставах, які сам організовував. 22-літнім юнаком закінчив університет і почав працю в адвокатській канцелярії д ра Чайківського і Долинського в Перемишлі.
Молодий Теофіль не обмежився професійною працею, але, повний ентузіазму й сили, охоче втягувався в громадську діяльність. Постановив на Перемищині розбудити народний дух: тоді тут панувало москвофільство. Не марнуючи ані хвилини свого життя, закликав до діяльності народні установи, що трохи “приспали”, і створював нові. Гуртував у товаристві “Бесіда” всю свідому інтеліґенцію. Організував перший прилюдний бал у Перемишлі. По селах виступав з різними доповідями, чим підносив рівень освіти селян.
Одружився 1889 р. з Олесею Гординською. Обоє створили у своїй оселі милу й гостинну атмосферу. До них приходили різні люди по раду. Теофіль був приятелем Григорія Цеглинського, з яким він організував першу в Перемишлі гімназію. Разом з депутатом Чеховичем згуртував групу народовців, прихильників гімназійної молоді, щоб заснувати бурсу. Організовано окреме товариство – Бурсу св. Миколая в Перемишлі. Заходами і трудами Кормоша побудовано окремий будинок – Гімназіальний інститут на вул. Баштовій, 34. Другою установою для молоді, якою зайнявся Кормош, була Бурса для дівчат русько-католицького обряду в Перемишлі, заснована 1881 р. за почином о. Кордасевича. Статут підписали священики й миряни. Вони спільно складали на це товариство значні пожертви. Отак 1890 р. побудовано інтернат і школу для дівчат на вул. Татарській. Кормош у всіх установах був безплатним дорадником.
У Перемишлі 1830 р. засновано Братство св. о. Миколая, яке гуртувало побожних міщан. З допомогою Кормоша, воно почало швидко розвиватися. Придбало нерухомість, на ґрунтах якої постала народна школа ім. М. Шашкевича на вул. Смольки, 10, а на оболоні – двоповерховий дім для народних установ. Крім будівельної праці, Кормош знаходив час для товариства “Просвіта”, довголітнім головою якого був сам, та присвячував час для “Рідної школи”. Їздив по селах Перемищини з виступами по читальнях “Просвіти” – і не було села, в якому він би не побував по кілька разів. Як голова “Бесіди”, старався оживити товариський рух. Також працював у музичних товариствах, заснував Музичний інститут і товариство “Боян”.
Кормоша знали й цінували всі свідомі громадяни в повіті. Перед І Світовою війною вибрано його послом до сейму. Кормоша з родиною 1914 р. переселено до Відня. Там він заклав читальню “Просвіти”, де сходилося чимало українців. Однак дуже тужив за Перемишлем – і після війни повернувся до княжого граду. Тут продовжував віднову народного життя. Робив це не тільки в Перемишлі, а й у Львові.
Дуже любив працю в економічних установах. Він першим заклав у Перемишлі Товариство взаємного кредиту “Віра” з обмеженою порукою – хотів таким чином підняти економічний рівень народу. Це товариство відіграло велику роль не тільки в житті Перемишля, але й у всій Галичині. За клопотанням д ра Кормоша, почали діяти інші народні діячі, які по містах засновували задаткові каси. Кормош видав перший підручник для ведення кооперативних установ. У Перемишлі для самої “Віри” придбав гарну першорядну кам’яницю над Сяном, а другу – на Засянні. Завдяки “Вірі” вдалося збудувати ще більше будівель.
За допомогою грошей з “Віри” закуплено площу під будову величавого об’єкту, який названо – Український народний дім. Крім багатьох кімнат з різним призначенням, була там з прекрасними орнаментами велика театральна зала. До будівництва цього з подиву гідною архітектурою дому багато зусиль і грошей доложив сам Т. Кормош. Його чільною рисою була обов’язковість. Він щоденно наглядав за процесом побудови цього українського об’єкту, не дозволив жодної цегли покласти без його відома.
Праця Кормоша дала нам неоціненні народні здобутки, які на довгі літа будуть свідками заслуг цього великого сина України, який, хоча виріс з нашого середовища та жив у ньому з недовгими перервами примусового перебування у Відні – однак у багато чому різнився від пересічного громадянина. Усе бадьорий, живий, життєрадісний – не любив пустих балачок і безплідних критиків та песимістів.
“Тому ми всі клонимо голову перед його великою працею і заслугами для народу, а його погруддя в залі Народного дому буде завжди нам його нагадувати.
Нехай воно нагадує головний напрямок діяльності Т. Кормоша – будувати, а не руйнувати, усе розбудовувати в сенсі духовому й матеріальному.
Ідімо ми всі, старі й молоді, разом згідно до якнайширшої і якнаймогутнішої розбудови нашого життя.
Пам’ятаймо, що великі речі повстають з дрібних, тому не цураймося жодної роботи для добра народу, хоч би вона була й непомітна.
Ідімо за вказівками, які дає нам життя цього визначного сина українського народу, заслуженого будівничого нашого народного життя”. (Д. Коренець, Перемишль, 1935 р.)
Теофіль Кормош помер від недуги 26 лютого 1927 р. Над могилою покійного депутат Р. Дмоховський сказав: “А як колись перемиська земля вшанує покійника пам’ятником, повинні бути на ньому виписані слова “Тому, хто в праці для рідного народу витримав до кінця””.
“Наше слово” №12, 20 березня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*