(пл) ■ ПОДІЇ ■ №15, 2013-04-14
Методологія
Представники Головного статистичного управління (ГСУ, пол. GUS) під час березневих засідань Комісії спільної уряду та національних меншин, а також Парламентської комісії національних і етнічних меншин заявили, що добрі результати перепису з питань національності, етнічності та мови можна показати на рівні усієї держави, на рівні воєвідств та повітів – однак не ґмін.
– Результати, які ми вже оприлюднили, напевно є остаточними. Маємо закритий підрахунок результатів перепису, проте він не до кінця доброї якості, – пояснила Люцина Новак з Департаменту демографічних досліджень при ГСУ. Звісно, «погана якість результатів» стосується передовсім рівня ґмін, що для меншин було найважливіше.
– Поки що напевно можемо подати 24 ґміни, де кількість даної меншини перевищила 20 відсотків, – заявила Л. Новак. Причина такого стану – методологія перепису, про що члени меншини били на сполох ще до його початку. Саме методологію мали оцінити зовнішні експерти, присутності яких добилися меншини. Їхня оцінка була різною. Професор кафедри статистики Економічного університету з Познані Ельжбєта Ґолата вважає: хоча, можливо, ГСУ запізно почало займатися підготовкою до перепису, щойно у 2010 р., то питання про національність, вживану мову та віровизнання розроблено ширше, ніж записано в конвенції Організації Об’єднаних Націй (пол. ОNZ).
– Вважаю, ГСУ зробило усе, щоб показати національну структуру держави. Польща – занадто бідна, щоб переписувати всіх жителів, тому є користування державними реєстрами. І цей метод уже радше не зміниться, – ствердила професор.
Але, як вже добре знаємо, у реєстрах немає інформації про національність, вживану вдома мову та віровизнання. Тому, на думку Казимежа Щиґельського, керівника закладу реґіональних досліджень Силезького інституту в Ополі, коли при кожному переписі буде змінюватися питання про національність (2002 р. можна було декларувати одну, а 2011 р. – дві національні ідентичності), не буде відомо, в якому напрямку йде асиміляція.
– Якщо в наступному переписі знову змінимо запитання, то через 30 років не будемо знати, як виглядає і як змінилася національна структура держави, – вважає К. Щиґельський.
Голова ОУП Петро Тима звернув увагу, що немає аналізу, де порівнювалися б переписи 2002 р. та 2011 р., що напевно важливе в праці меншинних організацій. Проте постає питання: чи взагалі це буде можливим, якщо не матимемо чітких даних про ґміни? А це потрібне не лише в контексті встановлення двомовних таблиць, але й у тому, в якому реґіоні держави кількість меншини збільшилася, де її менше – а це має відношення хоч би до питань освіти. Однак цей перепис, певно, достовірно не відповість на такі питання.
Збільшення результату
Кожен сьомий громадянин Європи є членом корінних національних та етнічних меншин. Майже 10% населення держав Європи вживає реґіональну мову або мову меншин. Бути меншиною у Європі – це поширене та нормальне явище. Проте сьогодні у Європі 50–60% держав під час перепису населення займається питанням національності, мови та віровизнання. Ми могли заявляти про свою національність через Інтернет – і тепер відомо, що ці дані були допоміжними при загальному підрахунку перепису. Але директор Інституту соціології Варшавського університету Славомір Лодзинський, який уже багато років спеціалізується в соціології етнічності, вважає, що спосіб підрахунку даних для меншин був корисним.
– Через поєднання даних з реєстрів, даних самоперепису та повного перепису, який охопив 86 ґмін, можна було зразу сподіватися збільшення членів меншини. Загалом такий спосіб статистичних висновків через поєднання різних методів завжди завершиться покращенням результату. Вміщення двох питань про національність додатково сприяло результатові, – говорить соціолог. Дивлячись на результати, можна сказати, що фактично скористалися всі – крім німецької та білоруської меншин. Якщо дивитися на німців, гірший результат можна пояснити тим, що частина впродовж останніх 10 років еміґрувала до Німеччини, але дехто в переписі записував себе силезцем. У випадку білорусів могли задіяти процеси полонізації, асиміляції та еміґрація.
Поява нових ґмін
Кашуби матимуть 9 нових ґмін, де зможуть встановити двомовні таблиці, оскільки перевищили 20% населення ґміни, а німці – 3. З іншого боку, число німців у 9 ґмінах зменшилося настільки, що вже не становлять вони 20%. У білорусів це спостерігається у 3 ґмінах. Для нас цікавим у цьому питанні є Підляшшя. Через десять років кількість національних меншин на Підляшші зменшилася на 8 тис. – це головним чином стосувалося білорусів та литовців. І якщо можна пояснити це зменшенням загальної кількості населення у реґіоні та асиміляцією, то дивує збільшення членів української меншини на 60%. Тепер українців – 2,2 тис. осіб.
– Фактично нас побільшало, проте важко це пояснити, якщо перепис був проведений так, як бачимо, – вважає Андрій Артемюк, голова Союзу українців Підляшшя.
Через збільшення числа українців над Бугом та Нарвою декому могло здаватися, що ґміни Орля, Більськ-Підляський чи Дубичі-Церковні, у яких проживає багато українців, врешті нараховуватимуть 20% української меншини, завдяки чому можна буде поставити тут двомовні таблиці. Проте так не буде.
– Там свідомість людей сформувалася в попередній системі. Людям говорили, що вони білоруси – і вони це повторяють, тож певно так і заявляли в переписі. Інша справа, що існує загальна тенденція: виїжджають з сіл не лише до Білостока, але й роз’їжджаються по всьому світі. Проте головне, ми не знаємо дальше скільки нас у даній ґміні. Отже, чи буде 20% українців в Орлі, Більську-Підляському? Може, колись це здійсниться, але не тепер, – твердить А. Артемюк.
Виправдання
У випадку первісних результатів перепису подавалося, що українців – 48 тис., остаточно нас виявилася 51 тис. Найбільші розбіжності мала німецька меншина: протягом кількох місяців її кількість «збільшилася» на 40 тисяч.
– Для мене це незрозуміле – виправляти результати перепису. Спершу ми виправдовувалися, чому нас поменшало, а через рік виявляється, що нема жодної причини для виправдань. Жонґлювання даними – це жонґлювання емоціями і діями меншини, – твердить Рафал Бартек, представник німецької меншини, співголова Комісії спільної уряду та нацменшин. На його думку, саме через прийняту погану методологію важко «виловити» меншини.
На засіданні спільної комісії Л. Новак виправдовувала таку ситуацію, говорячи, що «цей перепис був нетиповим і управління здивував короткий час опрацювання результатів». Але тут треба додати, що ГСУ не підібрало методології, яка перевірила б меншини.
Коли говорити про українців у Польщі, не дивує, що нас більше завдяки 11,5 тис. декларацій українців, які не є громадянами Польщі і завдяки яким теж підноситься динаміка нашої громади. Але коли говорити про число українців у кожній ґміні – справа нез’ясована, проблема лишилася. Черговими залишаються питання національності етнічних та мовних груп, яких тепер біля 200, але теж даних про віровизнання. До кінця 2013 р., згідно з польськими та євросоюзними законами, ці дані мусять бути оприлюднені.
