Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №26, 2020-06-28

На початку червня Головне статистичне управління Польщі (ГСУ, пол. GUS) вперше за історію масової імміграції до країни подало кількість іноземців. Досі ця цифра була радше частиною політичної міфології, аніж твердих даних.

Ігор ІСАЄВ, головний редактор порталу українців у Польщі PROstir.pl

2 106 101 – це кількість іноземців у Польщі, котрі проживали в країні, станом на 31 грудня 2019 року (при майже 38 млн польського населення). ГСУ, щоправда, досліджувало зміну кількості іноземців під час пандемії – проте таким чином вперше подало їхню цифру в цілому. Управління використало в аналізі дані з основних державних реєстрів та установ Польщі: Управління з питань іноземців (UDsC), Управління соціального страхування (ZUS), Реєстру платників податків (KEP). Окрім цього, опрацьовані дані міністерств – сім’ї, праці та соціальної політики (MRPiPS), навчання та вищої освіти (MNiSW), національної освіти (MEN), а також Фонду сільськогосподарського соціального страхування (KRUS) i Національного фонду здоров’я (NFZ).

Виявилося, що з цих 2 мільйонів іммігрантів більшість – це громадяни України (1 351 418 осіб). За ними з величезним відривом йшли громадяни Білорусі (105 404), Німеччини (77 073), Молдови (37 338), Росії (37 030), Індії (33 107), Грузії (27 917), В’єтнаму (27 386), Туреччини (25 049), Китаю (23 838). Також 360 541 особа прибула до Польщі з інших країн, про які в опрацюванні не згадується окремо. Управління наголошує, що упродовж кількох останніх років Польща була найпопулярнішою країною Євросоюзу для імміграції з-поза меж ЄС.

Посилаючись на ці досить комплексні показники Головне статистичне управління повідомляє, що кількість іноземців з 1 березня до 30 квітня (період найбільш суворих обмежень у зв’язку з пандемією) зменшилася на понад 223 тис. людей.

Попри те, що близько 10% іноземців покинули Польщу навесні внаслідок пандемії, в останні тижні тенденція змінюється, й іноземці знову повертаються –  переважно мова йде про громадян України.

Якщо говорити про статистику виїздів із Польщі, то від 1 березня до 30 квітня звідси виїхало 160 042 громадян України. І хоча в числовому вимірі це найбільша кількість іноземців, що виїхали з Польщі, відсотково – це приблизно 11,5% українських іммігрантів у Польщі загалом. Значно більше скорочення спільноти спостерігається серед білорусів (33 987, тобто 32,2%) та росіян (9 517, тобто 25,7%).

На жаль, це опрацювання з досить нескладною методологією (робот поєднав дані, котрі повторюються в різних реєстрах) з’явилося тільки тепер, через 5 років після початку найбільш масової імміграції в польській історії. Усі ці роки в Польщі спекулювали на тему того, скільки ж тут іноземців (або просто: українців). Свої дані регулярно подавало Управління соціального страхування, а також Прикордонна служба, але вони були неповними без співставлення їх з іншими реєстрами, бо не кожен платить внески до ZUS і не кожен, перетинаючи польський кордон, залишається у Польщі.

Врешті-решт державні органи, котрі безсильно борсалися зі своїми даними, у березні минулого року переплюнула приватна фірма «Selectivv». Вона порахувала громадян України через їхні смартфони в польській мобільній мережі. Вийшла приблизно та ж цифра, що зараз подало ГСУ, – 1,3 млн людей. Окрім цієї цифри, «Selectivv» надала також іншу інформацію про спільноту: скільки українок планують народжувати дитину в Польщі чи якими мобільними операторами вони користуються.

Відсутність офіційної статистики упродовж довгого часу – це не просто незначна помилка держави. Усі ці 5 років поспіль ми чули найрізноманітніші маніпуляції на тему того, ким є в Польщі громадяни України і скільки їх взагалі. Дехто навіть лякав своїх виборців міфічною цифрою  3 мільйони українців у Польщі – так само, як часом лякають 500 тисячами жертв Волинського злочину. Говорилося про мільйон або два українських «біженців», яким «допомагає Польща». Політиків не бентежило навіть те, що біженці в Польщі якраз дуже добре пораховані (на пальцях кількох рук). В середині травня цього року віцепрем’єрка Ядвіґа Емілевич дійшла до космічного висновку – що «близько мільйона працівників з України – тих легальних, про яких ми знаємо, – виїхало з Польщі, і таким чином ми створили мільйон робочих місць».

Фото з stat.gov.pl

Проте марно очікувати, що після оприлюднення точних даних від ГСУ маніпуляції з цифрами кудись зникнуть. Ні, вони вже давно стали частиною нашої громадської дискусії, проте не як точні дані, а як привід для мобілізації власних громад та електорату. Так у 2011 році українці Польщі активізувалися задля участі у переписі населення – щоб показати, скільки нас є. Так зараз мобілізуються виборці одного з кандидатів у президенти – щоб у випадку поразки представити як перемогу саму мобілізацію. Так гуртуються представники антиукраїнських середовищ – статистика ГСУ про іммігрантів відбилася широкою луною саме в їхніх медіа, а в більшості інших на неї не дуже звернули уваги.

Прикро, що за відсутності конкретної інформації про кількість іммігрантів свою цифру вже нав’язали популісти, а статистика ГСУ виходить через 5 років після того, як вона була потрібна в громадській дискусії. Зараз же її вихід не викликає жодного резонансу, а найближчий перепис населення в Польщі (який країна повинна проводити раз на десятиліття) матиме вже зовсім інше значення, ніж 10 років тому. Мобілізація української спільноти, як це було під час попереднього перепису, матиме сенс для нас самих, проте навряд чи для державних рішень. Цей перепис, без сумніву, констатуватиме найбільші демографічні зміни в усій історії післявоєнної Польщі. Проте водночас він буде таким, результати якого влада найбільш проігнорує.

Поділитися:

Схожі статті

«Вдячні поляки поставили йому пам’ятник, а на батьківщині нема жодного»

 Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №34, 2020-08-23 У Варшаві, неподалік місця поховання, відкрився сквер імені генерала армії Української народної республіки, захисника Замостя від Конармії...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*