Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКИ ■ №51, 2017-12-17

Я мав можливіст биті на концерті Анички «Ой верше мій, верше» у Львові в Національним драматичним театрі ім. М. Заньковецькой. Концерт тот усвідомив не лем мі, што Львів є барз, а не кус лемківскій. Тому хтів бим кус написати о тим концерті, бо треба і вартат.

Для нас в Польщі найвекши лемківски ансамблі є переважні фолькльористичні – «Кичера», «Ославяне», «Ластівочка», «Перстеник» і інши. Вони черпают з традиції автентичной, той, лішеной гин в горах. І то добре, бо то лучит поколіня і є правдиве. Лем ціж потрібуєме штоси, што є нове та родится на ґрунті традиції, але і розвитку нашого лемківского світа в ХХІ століті. І тото зме виділі у Львові. Львівяне як почулі, што ми лемки з Польщі, допомоглі нам купити тоти білєти. Дякуєме. Театр Заньковецькой бив повний – 700 осіб. І так почався концерт.
На початку Аничка привитала вшитких давнима лемківскима піснями та словами – «Чи вшитки розуміют по лемківски?». На публіці чути било по тих словах голосний сміх, який лем можна било відчути як – вшитко розумієме.
Мі барз ся сподабалі в новій обробці пісні, котри припоминали 80 і 90 роки, прикладом «Нині, нині мами нема, а я сама»…». І тоти пісні колісі вказувалі, што наш світ є єден і бив єден в Польщі, а гнеска, на жаль, прібуєме часто штучні глядати то, што нас ділит, хоц ніч нас не ділит.
А потім наша Аничка співала пісні далі лемківски, але і модерні в літературній мові і по англійски.
Кульмінаційом билі пісні о АТО. В тих вшитких піснях билі барз гарди мультімедіальні презентації, чудова музика, танец та сам емоційний виступ Анички. Велке вражиня на публіці викликала пісня «Мотив», в який співачка на тлі свого теледиску вказує, што любов – коханя часто з часом стає лем пережитим досвідчиньом. Але власне тот минулий час в думках є даром пережитого щастя.
А чом треба нам любити Аничку не лем за пісні?
Аничка десят років жиє у США. Остатні три роки активно виступат з концертами для підтримки поранених бійців АТО. Співачка дала за океаном десятки концертів, на яких зобрала на реабілітацію українских вояків понад 135 тисячів долярів. Аничка ціж учасниця проекту #ПісніВійни, в котрим награла з вояком Сергієм Тітаренком пісню «Настане мирний час». Тота композиція влошла в альбум гнесьних фронтових пісень #ПісніВійни (публікованих в жовтні 2017 р.).
Аничка дала у Львові тот концерт, де тоти пісні можна било почути. На сцені билі ціж вояки АТО, які ціж співали з Аничком. Тота лемківска співачка дарувала тим воякам свою вдячніст, а нам свідоцтво, што лемки не є чужі на гнесьне терпіня України, де ціж лемки боронят і пролівают кров, штоб іх родини моглі жити з далека од війни. Вони боронят лемківскій світ на Україні як і саму Україну. І то є краса, яка будит в нас пошану за іх посвячиня ціж для нас, лемків ту в Польщі.
На конец билі вельки окляски, квіти і слова подяки од лемків з Львова, Тернополя і … інших місць, де жиют лемки в Україні.
Хоц концерт не цілий бив веселий, ми, колі виходілі, билі щасливі, што є лемками, што Львів є наш як ціла Украіна, бо ту ціж є наш лемківскій світ. Пані Аничко, барз гарді за тото дякуєме. ■

Поділитися: