Конечнян, Андрий Ксенич ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №44, 2020-11-01 

Тогорічне літо, а з ним вакациї были іншы од тых дотеперішніх. CОVID-19 вшытко змінил и так буде ищы певно долго. Коли и як вернеме до чогоси, што здавало ся нам такє нормальне, тепер нихто не потрафит повісти. Пробуєме достосувати ся до того, што наказує міністер здоровля и тзв. «хлопскі розум». Тот остатній каждий має свій и зато єдны пильнуют ся барз докладні, а другы лем хоц як, и нехтуют масками, тай не стосуют ся до того, што нас обовязує.

Фото автора статті

Але не тоту справу буду розвивал дале, натоміст повім дашто о тім, як мі самому и родині тото літо ся укладало. Пандемія зачала ся юж на зламі лютого и марця, а мы мали выкуплены білеты до теплых країв и ціла наша ґрупа розважала, што має робити. Полетіли-зме з великыма обавами, але слава Богу, добрі ся то скінчыло. То зато не был єм на похороні Штефана Гладика в Білянци и аж в літі пішли-зме на його гріб. Так ся зложыло, же стрітили-зме там його жену, п. Марисю, и хвильку собі побесідували. О Тобі, Штефане, ищы пару слів скресьлю пізніше, а тепер повім лем наше традицийне «Вічная Тобі памят».

Дивне тото літо для мене не лем про пандемію и про то, же до Білянки поіхали-зме пізніше, але и зато, же такых спізненых одвідин на цментери было більше. Помер якыси час тому, як памятаме, Петро Шафран, а цалком недавно його жена. Не был єм на іх похоронах, але не міг єм не заіхати тепер до Ганьчовой. Нашы цментері на Лемковині мают своє місце переважні при церкві. Не всяди так єст, але в Білянци акурат докладні  так. Нашли-зме Штефанів гріб на беріжку выще церкви, а в Ганьчові, де цментір тіж є на березі, але оддалени кавалец од церкви и по другій стороні дорогы. Кус роззерали-зме ся по нім, аж высмотріли гробницю, де спочали обоє Шафраны. Спомнул єм собі Редактора «Ватры» Петра Шафрана, з котрым дос часто сперал єм ся в справі нашой бесіды, бо він нияк не хотіл признати право існуваня нашого «ы», тай колиси выкреслил мі з мого допису вшыткы, крім того, котре не зауважыл. В іншых квестиях были-зме згідны, тай не змінят тота буква-фонема мого образу п. Петра, як чловека заслуженого в спераню лемківскых справ.

То ищы не конец одвідин на цментерях, бо поіхали-зме до Зиндрановой через Сьвідник, жебы похылити там головы – жена и я – на гробі нашого без перебільшыня, як думам, барз заслуженого діяча на Лемковині – Теодора-Фецка Ґоча. Прикро мі, не виходит мі то з головы, же не был єм на Його похороні, але дали мі знати аж в тот ден, коли Го ховали. Не поіхал єм, бо не было як доіхати за пару годин зо заходу. Рік тому был єм коротко на «Ватрі» тай так зышло, же аж тепер нашли-зме схований за селом выжче лісика цментір в Зиндранові.

            Видит ся мі, же запамятал єм перший раз п. Фецка, коли няньо зачали часто сьпівати дос кумедну товди для ня сьпіванку:

                                               «Повідж-те мі, куме Гнате,

                                               Вы ся на тім ліпше знате,

                                               Чом-то гнеска нашы жены

                                               Ходят вшыткы підстріжены».

Подаю з памяти, то може дашто-м змінил. Мам книжочку, в котрі можна тот текст справдити, але в моїй «перемішаній», а дос богатій бібліотеці так наскоро тяжко мі єй найти. Думам даколи зробити в ній порядок, а товди, вірте мі, сумлінні справджу текст. Памятам, же и нашы мама стяли акурат долгу, чорну, грубу косу, тай няньо певно тіж зато часто вертали до слів кума Гната.

Потім был котрысий з початковых з’їздів ОЛ в Ґорлицях и там перший раз замінили-зме пару слів. Як єм зачал дописувати до «Загороды» и до «ЛС», то мали-зме юж ближшый контакт. Дописувал єм під двома-трьома псевдонімами, але п. Фецко не мал з тым проблемів. Заскочыл мене колиси на «Ватрі» в Ждыни зьвіданьом: «То як там дале буде з Лемковином, стрыку Андрию». А я певно лем перший раз так ся підписал.

Розважали-зме нелегкы для нас справы, серед котрых найчастіше тоту, як можеме ратувати наше лемківство. Што робити, жебы молоды оставали при своїм, тай жебы-зме ся не ділили, а ратували нашу духову и материяльну культуру. Не буду ту писал о поглядах п. Ґоча, бо іх переважні вшыткы знают, хоц не все іх признают. Я ся з п. Фецком все міг добесідувати, бо не было медже нами якысых розбіжности. Не ділила нас тіж вцалі бесіда, хоц Зиндранова и Конечна преціж далеко од себе. Може то тот факт, же не сусідуют з польскыма селами, а по другі страні карпатского хырбета мали-зме Русинів зо Словаччыны. Жалую, же не вшыткы листы и карткы сьваточны од п. Фецка ся мі заховали. Карткы были кольоровы не лем з той першой страны, але и з другой, де «Ваш сын Лемківщыны, Дідо сеньор Фецьо Ґоч з Родином» писал кольоровыма писаками и длуґописами. В листі з марця 2016 рока зьвідувал ся о з’їзд ОЛ и о то, ци урадили-зме дашто важне в нашых справах. Писал тіж, же Музей перешол юж в рукы сына Богдана. Одповіл єм, же заплянували-зме и урадили пару сущых задумів, трудніше буде з втіліньом іх в жытя. Тото, як и все, оказало ся кус пророче, але преціж дуже вдало ся тіж зробити, што видно на «Ватрі» и хоц бы в справі лісів.

Листы п. Фецка были полны страпліня, але и надії, же його поколіня, а и моє молодше о дві десяткы років, не будут остатніма, по котрых нашы сьліды в Бескидах, по-конечняньскы Бешкідах, зачнут ищы скоріше ся затерати. Думам и я, же так не буде. Музей в Зиндранові стоїт, «Ватра» в Ждыни горит, и не лем там, а тогорічна показала, же молоде поколіня радит собі з ньом и в інтернеті. Не забыват оно о своїх коренях и жебы ищы хотіли тоты молоды люде бесідувати по-лемківскы так, як мы з п. Фецком и так як на тогорічній інтернетовій бесідувал Василь Баволяк з Грицьом Суханичом, то моя надія была бы ищы міцніша. Але то юж тема на наступны мої мовны розвагы. Пробачте мі тото втручіня, але так єст все з чловеком, котрого опанує якыса idée fikse.

Думал єм ту дати знимку з гробу п. Ґоча, але зроблю так пізніше, вказуючы більше цментерів, а тепер проілюструю проблему з місцями спочынку нашых помершых тых давно юж, але и тепер, знимком без підпису, котра показує, же можна втримати цментір в порядку и з пошаном для тых, кого юж неє медже нами. А може треба бы вказати тіж села и місця по цментерях, де вшытко затер час и люде?                                                                                           

Поділитися:

Категорії : Погляди, Лемки

Схожі статті

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*