ЛИСТ о. проф. Мар”яна Бендзи

ПОГЛЯДИ2010-05-13

Шановна Редакціє,
сказати, що довідковий матеріал про Блаженної пам’яті Високопреосвященного Владику Кир Мирона Ходаковського, доктора богословських наук, генерала дивізії, главу Православного ординаріату Війська польського, що у Світлому Тижні 10 квітня поточного року загинув у катастрофі президентського літака під Смоленськом, опублікований у 16 числі (від 18 квітня 2010 р.) тижневика, прочитав я з чималим здивуванням – це мало.

Годі бо ствердити, чого, поруч з фактографією, зуміла Редакція ввести в цей матеріал більше – байдужості до суб’єктної лексики, чи теж предметного невігластва. Тим паче прикро, бо довідку сперто на почерпнуті від мене інформації та й ще сиґновано її моїм прізвищем та ім’ям.
Вельми прошу Редакцію та її Редактора повідомити читачів, що не з моїх слів редактори “Нашого слова” зробили висновок, чи теж довідалися, що “Архієпископ Мирон загинув у Страсну Суботу – в день, коли двері кожної православної церкви стоять відкриті навстіж”. Кожна християнська дитина, коли вона виховувана в пошані до традиції своєї еклезіяльної спільноти, знає, що після Господньої Пасхи, після Великодня настає Світлий, а не Страсний Тиждень. Чомусь -то не знають про це у редакції “НС”. Прошу повідомити читачів, що довідкова інформація про хіротонію Владики Мирона “на Хайнівського єпископа” – фальшиве свідчення, наколи місцевість Хайнівка, яка була б єпархіяльним осідком, у Польщі не існує; Високопреосвященний Владика був єпископом Гайнівським. Надіюся, що найменування Преосвященний, яким відкривається довідка, а яке записано редакторами стосовно Архієпископа Кир Мирона – це лише конвенансне спотикання, а не прогалина в повноті пошани до Владики, адже всі знаємо, що за традицією у номінативній (також куртуазній) системі Східної Церкви лексеми преосвященний відносимо до єпископа, високопреосвященний – архієпископа, блаженніший – глави автокефальної Церкви. Цього ж характеру сумніви породжує теж обмеження заголовкової частки інформаційної довідки до маленького “о” зі ще меншою крапкою побіля імені та прізвища Його Високопреосвященства. Сподіваюся також, що інші менш суттєві промахи у матеріалі (такі, як ось називання кафедрального собору, чи церкви одним словом кафедра – це звичайне калькування латинської семантики на український ґрунт) редактори, після чергових уважних прочитань тексту самі помітять.
Як завжди та постійно бажаю Редакції “Нашого слова”, щоб до кожного тексту, який готує вона для публікації, її редактори ставилися з належною увагою і пошаною до факту, до автора, до читача, до змісту, до значення кожного слова.
З пошаною – о. проф. Мар’ян Бендза

Від редакції:
Вказані о. проф. Мар’яном Бендзою помилки, звичайно, не повинні трапитися і тому ми за них щиро перепрошуємо. Однак, коли взяти до уваги факт, що трагедія під Смоленськом вимусила неординарний та експресний режим праці, пов’язаний з необхідністю перепланування кількох сторінок, то це може деякою мірою нас виправдовувати. Також з огляду на специфіку того часу дошукуватися в поведінці редакції байдужості, невігластва чи браку пошани – це, делікатно кажучи, надто емоційна реакція. Імовірно, частини помилок можна було б уникнути, якби предметна довідка надійшла до редакції в україномовному варіанті й не було б необхідності перекладу з польської мови, коли часу на це було обмаль.

“Наше слово” №20, 16 травня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*