ЛЕМКІВСЬКА СТОРІНКА ■ №48, 2018-12-02

Завітавши до Лицарської академії в Лігниці 22–27 жовтня, а саме до Манежової зали, що знаходиться під патронатом Лігницького центру культури, можна було опинитися в епіцентрі святкування 25-річного ювілею Лемківського ансамблю пісні й танцю «Кичера» та культурно-просвітницького товариства з однойменною назвою.

«Кичера» як ансамбль пісні й танцю була заснована 1991 року, а вже у квітні 1992 року організовано культурно-просвітницьке товариство «Кичера». У червні того ж року на Лігницькому ринку відбувся перший концерт колективу. На сьогодні «Кичера» є єдиним народним ансамблем пісні й танцю, який репрезентує етнічні меншини в Польщі і є членом СIOFF. Засновник, художній керівник та ідейний натхненник колективу Юрій Старинський доклав неймовірних зусиль, щоб за минулі 25 років розвинути й утримати ансамбль на такому високому рівні. Нині «Кичера» існує як унікальний для Польщі приклад, що представляє нечисленну етнічну групу лемків, трохи більше 10 тисяч осіб.

Від заснування ансамбль мав у своєму складі 40 молодих артистів, а на сьогоднішній день уже більше сотні виконавців формують три вікові групи: дорослі, молодь і діти у віці від 3 до 12 років. З лемківською народною музикою й танцями протягом 25 років вони підкоряли весь світ, отримуючи найви-щі престижні нагороди на міжнародних фестивалях. «Кичеру», на думку Ю. Старинського, можна вважати більше просвітницьким товариством, ніж фольклорною групою. Щороку вони організовують у Лігниці найбільший у Польщі фестиваль національних та етнічних меншин «Pod Kyczerą», який кожного разу відвідують близько 400 артистів із майже всіх континентів. Під час цієї події учасники фестивалю виступають у 20 містах Нижньої Сілезії. Ю. Старинський зі своїми однодумцями створили організацію, завдання якої полягає в піклуванні про пам’ять та історію лемків, називаючи її центром культури лемків. На зароблені гроші був придбаний старий будинок на вулиці Софії Косcак у Лігниці, де знаходиться штабвартира товариства.

Програма святкування 25-ї річниці існування «Кичери» була різноманітною, ретельно продуманою та підготовленою ще за півроку до початку. З 22 по 27 жовтня в холі Манежової зали Лицарської академії можна було ознайомитися з експозицією виставки «Машина часу», де були представлені експонати лемківського побуту, сільсько-господарське знаряддя, фотографії портрети лемків і лемківських родин, ікони, лемківський автентичний одяг. Усе це скеровує глядача в давно минулі часи кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Більшість (близько 70%) фотографій ще ніколи не були представлені в Польщі, частина з них знаходилася в архівах Етнографічного музею в Санкт-Петербурзі. Одна з найстаріших фотографій 1866 року вдруге за всю історію була виставлена на огляд – цього разу в Лігниці. Уперше це сталося 1867 року в Москві, – розповів Ю. Старинський під час відкриття виставки. Товариству «Кичера» належать найбільші в Польщі лемківська бібліотека та архів.

Крім виставки, 22 жовтня можна було відвідати творчу зустріч із лемківським поетом Петром Трохановським (відомим під псевдонімом Мурянка). Він читав власні твори по-лемківськи та польською мовою, наспівував власні поезії, відповідав на питання Северина Косовського, кореспондента Lem.fm, який був ведучим цієї зустрічі.

Фільм «Там насправді жили ми як у раю», прем’єра якого відбулася 23 жовтня, створювався щонайменше півтора року зусиллями усієї «Кичери». Стрічка показує один день справжнього давнього лемківського світу. Допомагала Юрію Старинському в режисерській праці вже багатьом відома режисерка, акторка та вокалістка Оксана Терефенко, музику до фільму створив знаний польський композитор Mарек Вільчинський. Після перегляду стрічки відбулася дискусія на тему: «Втрачена Аркадія – міфи і факти», яку провела д-р Мирослава Копистянська. Учасники говорили про свій втрачений «рай», про світ, що відходить у небуття, але залишається там, де є люди, які намагаються зберегти його атрибути, пісні, танці, пам’ять про найдорожчих і найближчих.

Для шанувальників високого мистецтва також була запланована зустріч з виконавцями класичної та народної музики. Насолодитися оперним співом і послухати музичні твори класичної музики у виконанні артистів лемківського походження можна було 24 жовтня в Королівській залі Лицарської академії. У програмі концерту взяли участь також колишні члени ансамблю «Кичера». Перед глядачами виступили оперна співачка, викладачка Зеленогірського університету Богумила Тарасевич та піаніст Юліан Татаринович, виконавиця народних пісень Юлія Дошна, Антоній Пільх (лютня), смичковий квартет студентів Музичної академії ім. Ліпінського у Вроцлаві та солістка вроцлавської опери Александра Маліш.

25 жовтня був, можливо, найголоснішим днем за весь тиждень «Кичеріади» в стінах Лицарської академії в Лігниці. Випала нагода разом із «Кичерою» відсвяткувати також 10-річчя гурту «Надія» зі Шпротави. Енергійні й емоційні
фолькові та рок-фолькові ритми зібрали в Манежовій залі таку кількість прихильників, що не було де яблуку впасти.

Виступили також «Крамбабула» з Познані, «Кульбаба» із Вроцлава на чолі з Оксаною Терефенко та «Лемко Товер» з Гожова-Великопольського, а також «Дулярови браття», солісти ансамблів «Водограй» і «Демай».

Не забули й про найменших прихильників «Кичери» та запросили їх 26 жовтня до «Лемколандії» на художні майстер-класи, де діти могли зробити свої перші «кривулькі». А під час перегляду й прослуховування лемківських казок наймолодші мали нагоду перенестися в незвичайний фантастичний світ.

Підсумком тижневого марафону «Кичеріади» став ювілейний галаконцерт «Кичери». Манежова зала не вміщувала всіх бажаючих приєднатися до святкування й на радість ювілярів довелося доставляти стільці для глядачів. Привітання з 25-літнім ювілеєм «Кичера» почула від мера Лігниці Тадеуша Кшаковського, члена Маршалковської ради Нижньосілезького воєводства Тадеуша Самборського. Були присутні війти ґмін Рудна та Любін, представниця маршалка Малопольського воєводства д-р Мирослава Копистянська, священик Греко-католицької церкви в Лігниці Мирослав Драпала, директор української школи в Лігниці Анна Гаврильчак-Маланчак, багатолітні інструктори «Кичери» Ірина Винник, К. Малинар і багато інших.

Програма ювілейного концерту «Кичери» була поділена на чотири частини й символізувала чотири пори року. Сценарій розробила Оксана Терефенко, режисер Юрій Старинський. Артисти ансамблю почали концерт із літньої пори. Ведучі розповідали, що відбувалося кожної пори року на Лемковині зі спогадів старшого покоління лемків, а артисти співали й танцювали відповідні пісні й танці.

В осінній частині артисти показали «Вербунок» – рекрутський танець, що символізував рекрутування до війська, яке відбувалося восени. В зимові часи було більше часу для забави, тому створювалися більш масштабні композиції, як, наприклад, «Федорів» – автентичне народне видовище.

Навесні більшу перевагу надавали дітям. Наймолодші з «Кичерки» показали традиційні лемківські забави, пісні й танці, які виконували діти на Лемковині під час випасу худоби й гусей. До виступу на сцені були запрошені також колишні учасники «Кичери». Вони танцювали танці «Сієр» і «До ходу». Усі чотири частини були пов’язані виступами солістів і хору. Ведучі концерту Андрій Прибила та Катерина Трохановська розповідали про всі етапи формування «Кичери», гастролі по світу, велику кількість отриманих нагород, інформаційну діяльність однойменного товариства. Згадали тих учасників, котрі вже залишили цей світ, серед них: хореограф Кшиштоф Кобіляк, Марія Старинська, Юстина Мінях, Ольга Поливка, Михайло Ковальчик.

Єднання та плекання традицій багато дає сучасникам для роздумів над своєю історією і своїм майбутнім. Можливо, нащадки будуть вдячні за збережені традиції, які вчать життю та розумінню зв’язків між поколіннями. Це важливо
для лемків, важливо для кожної людини доброї волі, який би народ чи етнос вона не представляла.

Поділитися: