Лемківщина 1923 та 1938 років у фотографіях

Микола Мушинка ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №32, 2019-08-11

В останні роки наука про карпатський регіон збагатилася кількома фотоальбомами з чеськими та англійськими текстами та історичними світлинами міжвоєнного періоду. Згадаймо хоча б «Zmizelý svět Podkarpatské Rusi ve fotografiích Rudolfa Hůlku» («Зниклий світ Підкарпатської Русі у фотографіях Рудольфа Гулки»), ред. Гана Оплештілова та Лукаш Бабка (Прага, 2014), та кілька пізніших перевидань. Також заслуговують на увагу «Деревʼяні церкви Закарпаття у фотографіях Флоріана Заплетала» (Ужгород, 2015) та «Міста і села Закарпаття у фотографіях Флоріана Заплетала (Ужгород, 2016). Редактор останніх двох – Микола Мушинка.

Обкладинка книжки

Нині до них додався унікальний фотоальбом лемка з села Берест Новосанчівського повіту Грибівського округу – Івана Маслея (1893-1953), який 15-річним хлопчиком (у 1908 році) виїхав на заробітки в США. Там він швидко вивчив англійську мову і якийсь час працював офіціантом у ресторані Нью-Йорка, а згодом освоїв також інші професії. Іван Маслей підтримував стосунки із земляками-лемками в США, фінансово підтримував рідних у «Старому краї». У 1917 році він вступив до американської армії. У 1923 році йому вдалося вперше відвідати рідне село. Іван привіз із собою якісний американський фотоапарат, яким півроку знімав рідню, сусідів, краєвиди рідного села, роботу вдома і в полі.

Вдруге він відвідав Берест у 1938 році, знову з фотокамерою, і документував зміни в селі, які настали за пʼятнадцять років. Тоді, згідно з офіційною польською статистикою, у Бересті жило 670 людей, з них – 630 українців-лемків, 20 поляків і 20 євреїв[i]. Незначну кількість українців у 1945-1946 роках виселили в Україну, а тих, хто залишився,  29 червня 1947 року депортували на так звані «zemie odzyskane» («повернені землі», які до цього були під німецькою владою) Західної Польщі в рамках акції «Вісла». Після цього Берест був заселений поляками.

Фотографії Івана Маслея мають цікаву історію. Після його смерті 1957 року вся фотоспадщина з Береста (200 світлин ‒ негативів, позитивів та їхніх описів) потрапила до брата Івана, Гриця Маслея, у Торонто, який перед своєю смертю 1972 року передав архів до Канади Максиму Маслею ‒ синові третього брата Евпела. Той, зі свого боку, віддав їх директорові ансамблю і видавництва «Кичера» у Лігниці, Юрію Старинському, і допоміг йому підготувати альбом до друку.

Редактор Юрій Старинський долучив до альбому дві короткі вступні статті: «Про історію колекції та біографію фотографа» та «Про історію Лемківщини та села Берест». 140 фотографій він розділив на 9 груп: «Лемківщина», «Берест», «Рідна хата Маслеїв», «Церква», «Близькі родичі», «Сусіди і знайомі», «Річні цикли польових робіт», «Сімейні обряди», «Близька і далека околиця».

Під фотографіями редактор додав детальні підписи, кожен з яких містить рік, коли було зроблене фото, часто – також іменами зображених людей. Це дає читачеві можливість стежити за  змінами, які настали за 15 років відсутності фотографа в селі ‒ від 1923 по 1938 рік. Світлинам Івана Маслея притаманна технічна досконалість, вони свідчать про неабиякий талант фотографа. На кожному знімку помітна його любов до рідного краю.

Люди на світлинах майже завжди вбрані у народний одяг, їхні обличчя випромінюють спокій та щастя. Життя лемків показане на фоні прекрасної карпатської природи. Увагу притягують лемківські хати, покриті дерев’яними «ґонтами»; невеличкі клаптики землі, старанно зорані волами, запряженими у дерев’яні плуги. Фотограф задокументував жінок, що працюють з льоном чи копають картоплю; чоловіків ‒ при сінокосах і жнивах, селян на відпочинку, а також народні обряди, в основному – на весіллях.

Юрій Стaринський та Микола Мушинка

Альбом фотографій майже сторічної давнини, упорядкований Юрієм Старинським, справляє дуже гарне враження не лише своїм змістом, але й художнім оформленням. Репродукції надруковані на крейдяному папері, вони не поступаються оригіналам, а часто і перевершують їх. Англомовні підписи під фотографіями (поряд із польськомовними) дозволять користуватися альбомом як іноземному читачеві, так і лемкам, розсіяним по світі, які часто вже не володіють рідною мовою та не вміють читати азбукою, але цікавляться минулим свого народу.

Редактор та упорядник альбому «Забуті образи» Юрій Старинський, видавши друком альбом із невідомими раніше фотографіями Івана Маслея, поставив нерукотворний памʼятник не лише фотографу, але й своїм землякам-лемкам та їхній вкраденій батьківщині ‒ Лемківщині. І за це йому – щира подяка.


[i] Кубійович В. Етнічні групи Галичини на 1. 1. 1939. ‒ Wiesbaden, 1983. ‒  С. 54.

Zapomniane obrazy. Lemkowszczyzna w fotografiach Johna Masleya z lat 1923 i 1938. Wybór i opracowanie zdjęć, teksty wstępne i redakcjа Jerzy Starzyński. The forgotten images. Lemkovyna іn photographs of John Masley from years 1923 and 1938 – Photographs selection, text and editing  Jerzy Starzyński – Lemkowski Zespól Piesni i Tańca Kyczera. – Legnica, 2018. – 176 s., 30×24 cm.                                                                                                             

Поділитися:

Схожі статті

Квятонь – еталон краси лемківської церковної архітектури

Юрій Гаврилюк ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №35, 2019-09-01 Кілька, а може й кільканадцять років, українські й польські знавці архітектури, мистецтва тамузейники досліджували, оглядали різні об’єкти...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*