Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №52, 2020-12-27

Цей рік був кульмінаційним у процесі боротьби з мовою ненависті проти українців у Польщі. Зусиллями ОУП та пов’язаних з організацією громадських активістів вдалося поставити перед судом низку «кресових діячів». «Кресов’яки» відповіли у своєму стилі – хоча з їхнього боку помітний острах. 

Цього року у зв’язку з пандемією та дедалі більшими економічними проблемами збільшилася й «мотивація» до атакування українців на ґрунті ненависті. Серед найбільш відомих: напад на громадян України, Білорусі і Росії із криками «Польща для поляків», «J…ć Ukraińców» (лютий, центр Торуня); насильне виселення двох українських жінок із робітничого гуртожитку і пов’язаний з цим хейт (березень, місце не вказане); випадок, коли охоронець не пустив до магазину українця через його походження (квітень, Шпротава); напад на українську пару, що обідала на терасі ресторану – знову з викриком «Польща для поляків» (червень, центр Лігниці); напад на українку у варшавському автобусі з вульгарними словами на кшталт «українська свиня» (липень); застосування поліцією паралізатора проти громадянина України, що призвело до його смерті (листопад, Лодзинське воєводство); напад охоронця супермаркету на українського студента (листопад, Краків).

З іншого боку, не можна не помітити солідарність польського суспільства і реакцію громадської думки на такі випадки. Так, досить велика кара спіткала студентку медицини з Ольштина, яка у соцмережах зневажливо висловилася про українку, яка їхала поряд у поїзді.

Хто нині захищає кресов’ян?

У березні Варшавський окружний суд оголосив вирок у справі видавця «Кресового інформаційного сервісу» Анджея Л.: вісім місяців позбавлення волі, які замінили на три роки умовно (про це «НС» писало в №12 від 22 березня 2020 року). Анджей Л. ще з кінця 2019 року скликав своє середовище на пікет під варшавською прокуратурою – проти ОУП та «переслідування кресових діячів», проте кілька разів переносив дати мітингів, і врешті-решт на його зібранні не з’явилася хоч яка-небудь показова група людей. 

Анджей Л. також оскаржив рішення, його справа зараз перебуває в апеляційному суді.

Проте саме завдяки ній праворадикальні медіа зацікавилися темою судових процесів, пов’язаних з образами українців. Анджей Л. був одним із перших, хто прийшов із адвокатом і відмовився вибачатися.

Якщо у 2018–2019 роках люди, що поставали перед судом внаслідок заяв Об’єднання українців у Польщі, зазвичай приходили без захисників і погоджувалися на умови прокуратури (перепросити українців або інших зневажених людей – за що зазвичай отримували досить символічні вироки), то в 2020-му «кресові» діячі згуртувалися навколо кількох адвокатів, що зазвичай представляють їх у судах. На початку року у відповідних групах в інтернеті з’явилися також контакти для юридичної допомоги «переслідуваним українцями». Серед них цікавими видаються двоє людей.

Це передусім юридичний радник Стефан Сачковський. Він презентував націоналістичну організацію ONR (Національно-радикальний табір). У січні 2018 року він виступав під посольством Німеччини на «Кресовій місячниці», організованій цим рухом. У той же час був заступником голови дисциплінарної комісії Варшавської окружної палати юридичних радників (уже не займає цю посаду).

Інший захисник – це адвокат Даріуш Рачкевич. На своїй веб-сторінці він хвалиться, що є «членом правління Патріотичного об’єднання кресових та ветеранських організацій». На організованій у 2015 році конференції за участі Тадеуша Ісаковича-Залеського, Анджея Запаловського, Станіслава Сроковського чи Еви Семашко виступав також Рачковський із рефератом про геноцид «як юридичну кваліфікацію злочину, вчиненого проти польського народу українськими фашистськими організаціями». Окрім як «мецената», його представляють також як «полковника». Так його нерідко називають саме на заходах «кресов’ян». У 2016 році Рачкевич – виключно як «płk. rez. WP» (полковник резерву Польського війська) – був співавтором заклику про утворення «широкого фронту кресових середовищ». «Ми не передбачали, що Сенат Польщі самочинно прийме резолюцію із засудженням „операції Вісла”, вважаючи її злочинною, а польський Сейм відмовиться називати різанину сотень тисяч поляків у колишній Східній Малопольщі та Люблінщині геноцидом», – ідеться у заклику.

Плутанина з «бандеризмом»

Полковник-адвокат Рачкевич з’явився ще під час суду в справі нападу на процесію 2016 року в Перемишлі, згодом він став представляти більшість із двох десятків оскаржених. Проте його робота закінчилася поразкою – його підопічні отримали вироки з покаранням.

Так само невдачею «кресов’ян» завершилася справа порталу «Kresy.pl», приватний обвинувальний акт проти якого подав Петро Тима. Йшлося про матеріал із заголовком, який стверджував, нібито голова ОУП «закликає до другої Волині». Портал мусив вибачитися і зняти цей заголовок. 

Інший приватний обвинувальний акт Об’єднання подало проти Чеслава Партача, професора Кошалінської політехніки, також активного у кресових середовищах. Ішлося про інтерв’ю Партача, опубліковане на одному з націоналістичних порталів у вересні 2017 року. Текст з’явився після заборони в’їзду професора в Україну, у ньому стверджувалося, що його здав «котрийсь із членів ОУП», бо Об’єднання «виконує роль шпигунів у Польщі». Під час судового засідання Партач, найімовірніше, перелякавшись, заявив: нічого такого в інтерв’ю не казав і йому шкода, що в тексті опинилися подібні твердження. Процес закінчився угодою сторін. Натомість після засідання у відповідних медіа з’явилися матеріали із заголовками на кшталт: «Об’єднання українців у Польщі хоче цензурувати польський портал». 

Почерк Сачковського, своєю чергою, характеризується частим апелюванням до «бандеризму». Так, влітку на одному із судових засідань він запитав мене, як я ставлюся до «ідеології бандеризму». Я попросив питання переформулювати, бо не розумію його – на протести Сачковського суддя з іронією відповів, що теж часом не розуміє його питань.

Такі ж фрази про ставлення до «бандеризму» чув цього року і Петро Тима. 

– У 2020-му почастішали прямі погрози на мою адресу, – вказує він на ще одну цьогорічну тенденцію. – Антиукраїнські середовища зрозуміли, хто звертається до прокуратури, що це вже не міфічне Об’єднання. Відбувається персональне цькування активістів.

Відсторонений від справ прокурор

Такі нападки цього року були спрямовані не лише на українських громадських діячів у Польщі, але й на державні органи. Так, під впливом діяльності «кресових середовищ» справи зі злочинами на ґрунті міжнаціональної ворожнечі забрали у прокурора Мацєя Млинарчика з прокуратури району Праґа-Північ у Варшаві, на території якої знаходиться офіс ОУП (детально про це «НС» писало в №38 від 9 вересня та №40 від 4 жовтня 2020 року).

Низку матеріалів присвятили Млинарчикові Kresy.pl, а з політичного боку цим зайнялася націоналістична організація Роберта Бонкевича «Roty Niepodległości» («Роти незалежності»). Саме вона забезпечила значно ширший розголос справі вищезгаданого Анджея Л.

За три роки роботи Млинарчика над злочинами на ґрунті національної ворожнечі, про які систематично повідомляло ОУП, перед судом постали десятки людей, а більшість дописувачів «кресових» груп зрозуміла, що не є анонімною, що за нею слідкують, та можуть подати до суду. Цьогорічною тенденцією кресових середовищ було надавати розголосу подібним вирокам або навіть етапам процесу після кожного з них.

За одним винятком, що стосується справи голови фонду «Волинь пам’ятаємо» Катажини С. Попри публікації матеріалів про рішення щодо неї (зокрема, нещодавно в «НС» №51 від 9 грудня 2020 року) «кресові» медіа чи групи про це ніяк не згадали; хоча дуже велике обурення було рік тому, коли в помешканні Катажини С. відбувся обшук. 

Відповідь на це була своєрідна: портал Kresy.pl опублікував матеріал, у якому заявив, що Млинарчик – попри скандал у медіа – і далі займається злочинами на ґрунті ненависті (це неправда, їх перенесли до Отвоцька, про що повідомляється у листах, які отримує і Об’єднання, і я особисто). А Катажина С. почала розповсюджувати інформацію, нібито Млинарчик відмовився розпочати справу проти людини, яка написала в мережі: «polscy nacjonaliści to j…ne ścierwo, z którym nie można dyskutować, tylko trzeba do nich strzelać» («польські націоналісти то й… шмати, з якими не можна сперечатися, у яких треба тільки стріляти»). 

Це – також неправда. Якраз за ці слова діяч сілезького національного руху Бартломей В. (до речі, дослідник праць Дмитра Донцова) отримав вирок, умовний – бо вибачився. Млинарчик натомість відмовився починати справу проти Бартломея В. у справі про пропагування тоталітарного чи фашистського режиму. Заяву з цією вимогою від імені фонду «Волинь пам’ятаємо» подав не хто інший як адвокат Сачковський. Він вказав, зокрема, на те, що в мережі Бартломей В. опублікував своє фото із зображенням Степана Бандери, який «одностайно визнається… колаборантом ІІІ Райху». Прокурор у відмові вказав, що зв’язок Бандери із фашистським устроєм спірний, а в самому фото з провідником ОУН немає закликів до такого устрою. 

Нова кресова ідентичність: переслідувані українцями?

Спроби Стефана Сачковського заявити про злочини на ґрунті ненависті закінчилися компрометацією. Він намагався оскаржити рішення прокуратури через суд, проте там відкинули його аргументацію. Складається враження, що тут відсутність компетенцій намагаються компенсувати апелюванням до ідеології (вже не тільки «бандеризму»).

Втім, у діях Сачковського є і щось більше. Згуртоване навколо нього середовище – замість сублімації власних емоцій, перетворення їх на суспільне благо – займається розпалюванням цих же емоцій. А це – ескалація конфлікту, посилення окремішності власної риторики, почуття страху і гніву.

Більшість випадків, коли Сачковський і Рачкевич втягнулися у справи щодо нападів на українців, можна вважати поразками. Більше того, про що я вже згадував на шпальтах «НС» (у №32 від 29 серпня 2020 року): складається враження, що захист Сачковського спрямований на те, аби клієнт отримав якнайсуворіший вирок. Своїх підзахисних він, вочевидь, налаштовує на конфронтацію з прокуратурою, а це тягне за собою жорстокіші покарання – громадські роботи та штрафи. 

З іншого боку, це породжує культ сьогоднішніх «кресових новомучеників». І це погано, бо означає радикалізацію мови цих середовищ.

– Мене публічно звинувачують у найдивніших речах, наприклад, що я – агент російських, німецьких чи українських спецслужб (ФСБ, BND чи СБУ відповідно). Такі закиди і прямі погрози є доказом того, що «кресові» діячі почувають себе непевно, у своїх інтернет-обговореннях вони вже застерігають одне одного не публікувати прямих зневаг чи погроз, – вказує Петро Тима.

Водночас можна побачити й кілька позитивних змін. Описані вироки значно обмежать образи українців з боку «кресов’ян» у публічному просторі, особливо в соціальних мережах. Вони муситимуть – і вже це роблять – іти в закриті групи. Також щодо них будуть обережнішими політичні сили, навіть правого спрямування: співпрацювати з людьми, які мають вироки суду – небезпечно для іміджу. Це також може означати хоча б тимчасову маргіналізацію частини «кресового» середовища, яке здобуває для себе дуже погану репутацію злочинців.

Поділитися: