Марко Постіл-Яруга ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2010-05-13
{mosimage}
Хоц крест все єст символьом нашого спасіня, то крест крестови не єст рівни, під взглядом будовы очывидно. В західні культурі крест явит ся знарядьом мученичой смерти,1 в наші єст символьом воскресіня, інакше бесідуючы, символь тот сам, але значыня іншы. На східных іконах, не на вшыткых, розпятого на кресті Бога видиме з отвореныма очами. Така ікона бесідує, же Ісус помер, але Христос жыє.
Ришард Бриковскi – знавец підкарпацкой деревяной церковной архітектуры – доцінил красу нашых желізных крестів, уважат, же: Oddzielna wzmianka należy się żelaznym, kutym krzyżem, wieńczącym hełmy, pozorne wieżyczki sygnaturkowe i kruchty cerkwi łemkowskich oraz wolno stojące dzwonnice i bramki wejściowe na cmentarze cerkiewne. Różnorodność form i wspaniała, nie powtarzająca się ornamentalna dekoracyjność nawet w obrębie jednego zabytku architektonicznego jest tak wielka, że nie wydaje się możliwe, na pierwszy rzut oka, do ujęcia w jakąś systematykę. Każdy z krzyży ma odmienny, sobie tylko właściwy rysunek, choć powtarzają się w nim te same formy i elementy dekoracyjne. (…) Żelazne kute krzyże łemkowskich cerkwi, kaplic, dzwonnic i bramek zasługują na oddzielne opracowanie.2
Лемківскым з желіза выкутым крестам фактычні належыт ся осібна взмінка, оддільне опрацюваня. Дійсно кажди наш крест єст інши, навет на єдні церкви, ци каплици, маме ріжны кресты. Головні ріжнят ся чудовом и неповторном орнаментиком, але деколи и дачым поважнійшым. Навет коли кажды єст інши, то и так приналежат до той самой родины. Посмотме на бані квятоньской церкви (фот. 1), кажди з єй грецкых рівнораменных, штыріоконечных крестів чымси ся ріжнит, хоц бы и лем дакым детальом декору. Ріжниці тоты сут так невеликы, же можна было бы повісти, же не істніют. Кресты брам прицерковного огороджыня квятоньской церкви сут чысто іншы.
Кресты квятоньской православной каплиці сут лем два и кажди єст інши. Єден єст стари и барз цікави (фот. 2), о ним більше речу пак, другым єст крест осмоконечни, трираменни, з третім скісным раменом.
З головного креста усьцяньской цмонтірной каплиці одпало рамено, до котрого прибиты были Iсусовы рукы. Другі єй крест не ма пілмісяця, якбы колиси стоял не як гнеска безпосередньо на дасі, але так як перши на менші вежы, то пілмісяць тіж мусіл мати. Товды не ріжнили бы ся ничым.
Пілмісяць для єдных єст символьом перемогы християньской віры над іслямом, віром нищытельскых Татарів, што часто наіжджали нашы землі. Тата ры мордували люды, часом запертых и молячых ся в церквах, села палили, а поіманых мешканців брали в ясир. Люде, тоты, котры встигли повтікати в лісы або тоты, котрых хтоси Татарам одбил, вертали и село ожыло. Як будували церков, під крестом додали пілмісяць, на знак перемогы нашой віры над іслямом, же нас не переможут.
Не вшыткы годят ся на такє історичне поясніня присутности пілмісяця під нашыма крестами, бесідуют, же кресты з пілміцяцьом на Руси ставляны были на вежах рускых храмів и перед наіздами Монголів. Старчыт посмотріти на кресты собору св. Йоана Предтечи з Пскова з ХII столітя. Перше поясніня другому не перечыт, а показує правдивы корені получыня символів тых двох ріжных релігій. Нестор в своім літописі з ХІ столітя пише о делеґатах магометаньскых, надволжаньскых Болгарів в князя Володимира и о його посланцях до них. Володимир не выбрал єднак іх віры, лем християньску з Цареграду. Адже звязок креста з пілмісяцьом єст так стари як стара єст християньска віра на Руси и бесідувал бы о выжшости ідеологіі християньской над магометаньском.
Тот спосіб чытаня пілмісяця на кресті єст можливи, але я переходжу до обозу зволенників ищы іншого поясніня присутности пілмісяця в “ногах” нашого креста. Богословскы виводы простійше промавляют и сут глубшы, полны мудрости. Пілмісяць єст кєліхом чашы, творит єй з шпіцом вежычкы. Чаша для християнина все єст символьом безкровной жертвы, єст безкровна, хоц має в собі померлого на кресті, жывого, воскресшого Спаса, Iсуса Христа. Правду треба все бесідувати, не буду брехал и повім, же хоц посьліднє поясніня для християн єст наймильше серцю, найкраще, то не всяди даст ся го застосувати. Пілмісяць наприклад гладышівского нацерковного креста не єст частком чашы, він єст лем пілмісяцьом, стоіт на великі кули або до креста єст притверджени. На Словациі ищы інакше пояснюют присутніст пілмісяця під крестом, для них пілмісяць єст лем знаком тридцет трьох Iсусовых років, прожытых на земли.3
Для каждого християнина крест, які бы не был, єст найвыразнійшым знаком його віры, крест єст найстаршым знаком віры в Iсуса Христа яко Месию. Найстаршы захованы кресты находят ся в катакомбах, в підземельных міскых цмонтерях, первісных, християньскых, таємных храмах. В часах, коли християн жорстоко пересьлідувано, креслити крест на собі або на піску, носити крест было небезпечне, але хыбаль часте, бо значыня креста было ясне навет поганам. В тых трудных часах християне розпознавали ся и по рыбі, бо рыба в грецкі мові то ІХТИС. Грецка рыба має в собі ініциялы каменя угольного християньской віры. Рисуючы рыбу, християнин другому човекови бесідувал, же вірит в: Iсуса Христоса, Божого (Тхеу) Сына (Иіос), Спасителя (Сотер). Християне Єгипта, знаючы єгипетску культуру, познавали ся пишучы єгипетску букву гієрогліф, котра припоминала крест, она была атрибутом іх поганьскых богів. Тот гієрогліф означат жытя и досконало вписує ся в християньскі найбільши догмат бесідуючы о жывотворящым кресті, о воскресіню Месиі. Леґенда голосит, же такі крест з гагіограмом Христа (хіро) перед битвом з Максенцюшом в 312 році во сьні віділ Константин Великі. Своім жовнірям наказал го выписати на щытах и на хоругви, воюючы під знаком того креста поборов своіх ворогів, а пак дал свободу християнам. Чудесна поява креста кінчыт пересьлідуваня християн, сон был дугом не лем побіды Константина Великого, але и християн. Александер Кравчук не вірит в чудесну появу4 и певні не мылит ся, але и так подія з гагіограмом Христа (хіро) з 312 рока для нас єст важна. Єст доказом того, же знали го не лем християне, але и погане, адже не лем крест и грецка рыба, а и Хіро было загальні знане. Тым знаком християне печатали гробы своіх блискых.5
На Лемківщыні крест все был в великі пошані, для лемка єст и был символьом не смерти, але воскресіня Господнього и нашого в Господі. Предкы нашы переконаны были о його могутні силі, всядываль присутни крест наказувал ім любити друг друга, крест вістит перемогу над злом, спасіня душы и вічне жытя в славі Господні. Крест был з лемком всяди, бо хто терезбо думаючы одходит од джерела всякых благ, од джерела невянучой правды и надіі, хто в часах борбы мече з себе непереможню зброю, яком єст крест. Крест смотріл на нашых предків не лем з церковных веж, был в кажді лемківскі хыжы, часом дахто ставлял го и перед хыжом, при дорозі. Лемко все переходячы коло церкви або коло придорожнього Розпятя (зображыня Ісуса Христа розпнятого на придорожнім кресті) знимал шапку и крест брал на себе – кстил ся. Жены лем кстили ся, хусток не знимали.
Барз добрі тямлю, як моі баба Параска все вечером долго ся молили, медже іншыма шептали таку ото молитву:
Лігам спати,
Не мам што під ся послати,
Пішлю під ся сьвяту євангелию,
Крестом ся накрию.
Крест надо мном,
Крест підо мном,
Пане Боже спий же зо мном,
Бо я кщена, молитвана,
Пану Богу поручана,
З душом, з тілом, з челенками,
Аж на вікы віків. Амін.
Тямлю, же моі баба товды крім того, же три разы кстили ся перед и по молитві, в часі молитви тіж барз дуже разы робили на собі знак креста, то закля положыли ся до постелі все перекстили ищы заголовок, а пак, як юж лежали, себе. Намвнукам тіж так казали робити. Крест в лемківскі хыжы все вісіл над дверми до сіни, за то по перекрочыню порога все шапку треба было тримати в жмени, а не на голові, в хыжы никому не позваляли стояти в шапці. Мы так не знаме Бога выхваляти як они.
1 Na krzyżu umarł Jezus z Nazaretu. Od tego czasu krzyż jest symbolem cierpienia w ogóle a zwłaszcza dobrowolnej męki Jezusa; jest znakiem Jego odcięcia się od świata i żądz światowych. Xavier Leon-Dufour Słownik Nowego Testamentu, Księgarnia św. Wojciecha, Poznań 1981, с. 356
2 Ryszard Brykowski, Łemkowska drewniana architektura cerkiewna w Polsce, na Słowacji i Rusi Zakarpackiej, Ossolineum 1986 s. 44
3 Бесідуют, же навет рік сонечни и місячни разом зачынают ся лем раз на 33 рокы. Drevene kostoliki v okoli Bardejova. Bardejov 1997, с. 43
4 Aleksander Krawczuk, Konstantyn Wielki, Warszawa 1987, с. 82ін
5 Тамже, с. 83. Бесідує, же іншы переказы гварят о буквах Х и букві І, котра так як буква Р в Хіро єст сыметральном букви Х, для християн знак тот єст ініцялом Ісуса Христа (грецкє Іесус Хрістос),
а для поган знаком поганьского бога сонця получены буквы Х и І творят зьвізду.
“Наше слово” №20, 16 травня 2010 року {moscomment}
