Жанна Кузнєцова ■ УКРАЇНА ■ №28, 2020-07-12

Українці часто навіть не здогадуються, хто є власником того чи іншого телеканалу. Іноді ниточки ведуть до підставних осіб, а іноді структура бізнесу така заплутана, що починаєш губитися у схемі його існування. Питання виникають ще й тому, що телевізійний бізнес в Україні в абсолютній більшості випадків неприбутковий. А кому ж вигідна справа, яка постійно вимагає значних вкладень? Навіть глядач-любитель розуміє, що цілодобове мовлення коштує дуже дорого. І причини такого марнотратства лежать на поверхні, ім’я їм – політичний інтерес.

Джерело: espreso.tv

«Плюси»

Майже на кожного з нас так чи інакше впливає телебачення: коли ми дивимося його безпосередньо, коли бачимо телевізійні сюжети в інтернеті, чи навіть опосередковано – як це відбулося в Україні на попередніх президентських виборах. Люди, які дізналися про кандидата завдяки телебаченню, віддали йому голоси у день виборів. Більше того: можна припустити, що феномен нинішнього президента Володимира Зеленського полягає в тім, що багато українців проголосували саме за героя телесеріалу «Слуга народу» Василя Голобородька, якого втілив актор Зеленський. У цій ситуації недооцінювати вплив телебачення неможливо. Створений групою талановитих сценаристів образ полонив серця виборців аж до такої міри, що вони знехтували абсолютною відсутністю політичного досвіду актора, який зіграв «народного» президента. Разом із Зеленським до влади прийшли і його поплічники – медійники.

Група каналів «1+1 media», яка, до речі, нещодавно змінила структуру бізнесу, має свого головного акціонера. Він не ховається за підставними особами, як це роблять акціонери багатьох інших телеканалів України, бере активну участь у формуванні політики телемовлення і нещодавно очолив Наглядову раду телерадіокомпанії «Студія 1+1». Ім’я Ігоря Коломойського відоме передусім завдяки створеному ним «Приватбанку». Зараз банк державний, але українці добре пам’ятають, як націоналізовували практично збанкрутілий «Приват» . Також з ім’ям олігарха Коломойського пов’язані гучні бізнесскандали щодо нерухомості в Сполучених Штатах Америки. Бізнесмен ніколи не приховував свого впливу на редакційну політику телеканалу, а під час передвиборчої кампанії «1+1»» перетворився на агітаційно-пропагандистський майданчик.

«Інтер»

Були часи, коли телеканал «Інтер» справді охоплював найбільшу аудиторію в Україні, але вони швидко минули. Основною мовою на цьому каналі завжди була російська, і тільки із введенням квот (закону про мову засобів масової інформації), згідно з якими 75% часу мовлення має вестися українською, ситуація змінилася.

Канал контролює група бізнесменів та політиків, які виставляють напоказ свою проросійську позицію, а тому редакційна політика «Інтеру» дуже близька до пропаганди. Під час виборів у 2019 році канал підтримував проросійську партію «Опозиційна платформа – За життя».

Спробувавши розплутати структуру власності каналу, побачимо, що майже третина акцій довгий час належала російському акціонерному товариству «Первый канал». У 2015 році, щоправда, цю частку продали. Донедавна у відкритих джерелах ми зустрічали імена двох основних власників «Inter Media Group» – Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна. Чи відбулися якісь зміни за останній рік-два? У публічному просторі наразі такої інформації немає. Рейтинг «Інтера» знижується, канал пропонує дедалі менше якісного продукту.

«Україна»

Найпотужнішою медіагрупою наразі є «Україна». За досить короткий як для такого успіху час канал обігнав своїх конкурентів, що десятиліттями завойовували увагу українців, і вже кілька років поспіль займає перше місце в рейтингах.

Дуже цікавим на цьому шляху виявилося масштабне опитування щодо національних цінностей українців, яке працівники медіагрупи провели у 2011-2012 роках. Результати дослідження допомогли керівництву каналу сформувати підхід до створення нових форматів новин, шоу та серіалів. Виявилося, що українці хочуть, зокрема, бачити позитивну розв’язку кожної складної історії – на відміну від росіян, на цінності яких телепродюсери покладалися у попередні роки. Керуючись цими принципами, «Україна» запустила кілька великих проєктів, які досі мають високий рейтинг.

Саме з того часу почався серйозний розвиток каналу. Він виріс із регіонального донецького мовника, вже у ранніх 2000-х почав мовити на всю Україну, а у 2009 році редакція і головний офіс переїхали до Києва. Саме цей канал довгий час був головним рупором «Партії регіонів» та її лідера Віктора Януковича. Також «Україна» від часу свого створення і аж до введення квот практично постійно мовила російською.

Хто ж власник цієї медіагрупи? Вона, як це часто трапляється, зареєстрована через офшорні компанії, 100% її акцій належать бізнесмену Рінатові Ахметову, який до 2014 року був політичним соратником Януковича. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не раз критикувала контент каналу як такий, що розпалює ворожнечу. Йдеться, зокрема, про серіал, у якому вихвалялися терористи «ДНР/ЛНР» та їхня «боротьба проти київської хунти». Також у новинах каналу неодноразово транслювали сюжети, які у негативному світлі показували політичних конкурентів Ахметова. Наприклад, низка матеріалів із критикою «Приватбанку», який тоді ще належав Ігореві Коломойському, – для них журналісти знаходили ображених вкладників, обманутих клієнтів банку; на «1+1» натомість не скупилися на нищівну критику бізнесів Ріната Ахметова. Згодом, очевидно, олігархи помирилися і такі сюжети з ефірів зникли.

«СТБ», «Новий канал», «ICTV»

Ці рейтингові телеканали, загалом розважальні, входять у великий медіахолдинг «StarLightMedia», який донедавна належав бізнесменові, ближчому до політики, ніж будь-хто інший, – Вікторові Пінчуку. Він – зять експрезидента України Леоніда Кучми, який найдовше з усіх керманичів держави залишався на цій посаді. Минулого року в «медіа-курилках» поширювалась непідтверджена інформація про те, що холдинг придбав Віктор Медведчук, але жодних доказів цього так і не з’явилося.

«5 канал»

Із цим медіа ситуація абсолютно однозначна – воно належить експрезиденту Петрові Порошенку, який публічно заявляв, що передав канал у сліпий траст (форма власності, за якої опікуни чи довірені особи, яким передали в управління капітал, отримують повну свободу дій щодо активів – ред.). Утім, контроль над редакційною політикою все ж приписують саме Порошенку. Це ще раз демонструє, як працює інформаційний бізнес в Україні і наскільки тісно він пов’язаний з політикою.

Інші канали

За останній рік-два скуповуванням «молодих» каналів зайнявся Віктор Медведчук, якого українська преса часто називає «кумом Владіміра Путіна». Зокрема, «112 Україна», «NewsOne» та «ZIK» нині належать саме йому. Медіагрупою «24», до якої входить низка каналів, друкованих та інтернет-ресурсів, володіє родина Садових. Андрій Садовий – чинний міський голова Львова та очільник політичної партії «Самопоміч». Ситуацію мала би вирівняти присутність публічного незалежного громадського (суспільного) мовника, але і тут українці мають не найкращу ситуацію, адже фінансується «Суспільне» із державного бюджету, а його, як відомо, регулюють парламентарі – ті ж політики та олігархи, які володіють комерційними каналами. Більше про це – у наступному номері.

Поділитися:

Категорії : Політика, Україна

Схожі статті

Повелися на розіграш: як польська прокуратура заблокувала боротьбу з агентами Кремля

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2020-10-04 Під натиском польських націоналістів керівництво забрало у варшавського прокурора Мацєя Млинарчика справи, що стосувалися розпалювання ворожнечі проти...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*