Григорій Сподарик, журналіст «Нашого слова» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-01-19
“Тепер я краще розумію, що мав на увазі папа Іван Павло ІІ, коли говорив, що Європа дихає двома легенями – західною та східною”, – казав Броніслав Коморовський, коли в Президентському палаці послухав колядки у виконанні православної громади й духовенства. Ці слова якимось чином підсилюють справжність жесту голови держави, яким була січнева святково-новорічна зустріч з православною громадою.
Звичайно, можна сказати, що це просто ввічливість. Проте коли Польща протягом довгого часу тріскається від політично-світоглядного заколоту, підсиленого катастрофою під Смоленськом, то ввічливості та приємних жестів ніколи не буває забагато. У такому стані напруги невідомо, коли і з якого боку може піти атака на інших, а меншини – національні чи релігійні – на роль ворога підходять, мабуть, найкраще.
Кілька місяців тому, коли вандали осквернили пам’ятник в Оссові, поставлений 22 більшовикам, що загинули у Варшавській битві 1920 р., то свого роду виправдання напевно знаходили – мовляв, на польській землі увічнюється пам’ять нападників. Поки що без доказів, бо прокурорське розслідування триває, але по самих написах, якими цей меморіал був замазаний, можна стверджувати, що серед авторів сумнозвісного діяння були прихильники боротьби за хрест, який після трагедії під Смоленськом став перед Президентським палацом. Однак цим людям не перешкодив виступ проти іншого хреста – православного, – який стоїть у центрі оссівського меморіалу. Він, що зрозуміло, символізує віру не лише конкретних більшовицьких солдатів, а й мільйонів східних християн.
Б. Коморовський, зустрічаючись з їхніми представниками, певним чином показав, що офіційна влада не дозволяє подібного знецінювання. Від середини грудня 2010 р. про чутливість президента на такі проблеми додатково дбає його громадський дорадник у справах білоруської меншини та православної громади Александер Сосна. Він, зрештою, відповідав за зустріч у Президентському палаці. А. Сосна є заступником мера Білостока, активним діячем православної громади, зокрема, у рамках братства Св. Кирила та Методія в Білостоці. Коли журналісти його питали про те, як він бачить свою роль, Сосна відповідав, що працюватиме над обміном думками й інформацією між президентом та громадою, а серед основних проблем православних назвав підтримку коштами з державного бюджету монастиря в Супраслі, фінансування семінарії у Варшаві та забезпечення сприйняття православної громади як “повноправних громадян цієї держави”. Як бачимо, такий дорадник – це досить вартісний пост, проте в канцелярії президента мені не змогли відповісти, чи подібні спеціалісти будуть покликані у справах інших меншин та віросповідань – з певністю досі їх немає. “Якщо це плануватиметься, то інформація буде розміщена на офіційному сайті президента”, – це, у свою чергу, відповідь на запитання про те, чи відбуватимуться зустрічі з представниками інших конфесій Польщі.
Добре, що Б. Коморовський почув і нестиме далі пісню, перифразований заголовок якої міг би звучати “Думка на дві легені”. Але було б ще краще, якби він пам’ятав, що східних та західних ліричних героїв цього твору в Польщі – значно більше…
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
