Ярослава Хортяні, Стефан Романів ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-08-25
Ярослава Хортяні, 1-й заступник президента СКУ, голова Європейського конґресу українців, президент Самоврядування українців Угорщини
Те, що річні наради відбуваються не в Україні, а в Перемишлі, має велике значення – у першу чергу для місцевих українців. Це також сиґнал для влади і доказ того, що ОУП не є самотньою організацією, яка бореться за свої права. За нею стоїть така потужна організація, як СКУ, визнана не тільки Україною, але також визнана як неурядова організація в Економічній та соціальній раді Організації Об’єднаних Націй. СКУ – це світова структура, яку визнають інші світові організації, напр. Світовий конґрес угорців. Ті національні меншини, які мають подібну структуру, – я думаю, поляки також мають таку світову надбудову, – знають, яку силу представляє українська діаспора, особливо в питаннях захисту національних меншин. Це також має особливе значення для нас. Багато наших членів має нагоду побачити вперше, як тут живе українська громада, які в неї проблеми, тобто відчути її фізичну присутність (або відсутність). Я, наприклад, відчула брак українців. Мало українців прийшло поцікавитися нашим зібранням. Якщо наша присутність навіть допомогла, щоб мер Перемишля заявив, що НД буде переданий у власність української громади (хоча можна запитати, де цей мер був раніше довгі роки), то наші наради не були марними.
Стефан Романів, генеральний секретар СКУ, голова союзу українських організацій Aвстралії
Дотепер ми мали з українською владою добрі зв’язки. Видно, наші цінності й вартості були спільними. Тепер є розбіжності, тому нам треба думати, як тепер працювати. Маємо з цим клопіт, бо є різні способи бачення. Проте ми погодилися, що у своєму рішенні маємо об’єднатися, щоб наші дії були скоординованими. Яке воно буде – побачимо: зокрема, навіть можна було почути пропозицію бойкоту влади України, хтось інший пропонував підтримувати діалог з цією владою. Незалежно від рішення, є сиґнал для українських можновладців: ми з вами не згідні.
Наші річні збори переважно відбувалися в Канаді, потім ми почали проводити їх в Україні (у Донецьку, Харкові, Києві, Львові). Цього разу – у Перемишлі, що пов’язане з подіями навколо НД.
Записав Я. П.
“Наше слово” №35, 29 серпня 2010 року{moscomment}
