Юрій Рейт, директор програми «Навчальні візити в Польщі» Колеґії Східної Європи ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-02-10
{mosimage} Оскільки в контактах Польщі та України на рівні президентів була довга перерва, цей – перший – візит треба вважати знаковим. Дві сусідні держави – стратегічні партнери, як записано в документах, мають будувати взаємини з виразною участю своїх лідерів.
Президенти обох держав трохи занадто довго вивчали нові виклики: як для двосторонніх відносин, так і взаємин України з ЄС. З одного боку – помітний рішучий “reset” в українсько-російських відносинах, збільшення концентрації влади, небезпека її будування за російським зразком, послаблення установ демократичного суспільства, двоголосся Верховної Ради і президента щодо глибини інтеґраційного зближення з ЄС і рішуче послаблення євро-атлантичного співробітництва.
З другого боку, слід з’ясувати, що практично означає послаблення підтримки теперішнього польського уряду для стимулювання реформ в Україні та реалізації цього завдання в рамках спільної політики ЄС. Підтримка має надаватися, але щойно тоді, коли Україна сама спершу виконає “домашню роботу”. Появляються також оцінки, що Європа, особливо “стара”, відвернулася від України і застосовує подвійні стандарти у своїх рішеннях щодо неї. І ще одне: в суспільствах України та Польщі помітне розчарування попередньою “помаранчевою” командою в керуванні державою.
Як бачимо, питань і проблем багато. Це замкнуте коло треба розірвати – як у Польщі, так і в Україні – щоденною наполегливою працею. Під час зустрічі президентів прозвучали слова: “Нам необхідно, спираючись на добрі традиції попередників, будувати тепер нову амбітну стратегію співробітництва України і Польщі”. Декларація польської підтримки для України під час президенції в ЄС, дорожня карта співробітництва на 2011-2012 рр., організування Євро-2012, співробітництво у сфері енерґетичної безпеки – це приклади вже визначених завдань. Натомість їх наповнення змістом і можлива ефективність – це вже прогнози, які сьогодні не можуть бути однозначними. Цей 2011 рік покаже, як усе це виглядатиме реально, наприклад, чи ЄС зробить кроки в напрямку виконання вимог України щодо запровадження безвізового режиму і як до того буде готова сама Україна.
Думаю, що польські та європейські “позитивні сиґнали” для України звучатимуть частіше та гучніше, коли в Брюсселі відчуватимуть, що Київ цілеспрямовано виконує завдання, які перед ним поставлено. Сьогодні м’яч має українська команда, а як вона ним заграє, яким змістом наповнить декларації, буде видно також по рішеннях української влади. Також щодо адміністративної реформи, а з нею – готовності до реальної децентралізації і передання повноважень у реґіони. Розвиток у майбутньому залежатиме від того, чи влада і можливості діяльності знаходитимуться близько звичайних людей – саме завдяки цьому досягнула успіху на шляху трансформації Польща. Без подібного механізму в Україні, по суті, не буде партнерства з Європою у повному вимірі.
Записав Г. С.
“Наше слово” №7, 13 лютого 2011 року {moscomment}
