Андрій Портнов – історик, головний редактор журналу «Україна модерна», Київ ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-01-15
На цих президентських виборах, здається, немає ані ейфорії, ані того рівня надій, які панували на попередніх виборах. Більшість моїх колеґ – хоч це не значить, що більшість українців – просто не бачать свого місця в запропонованій сьогоднішніми кандидатами системі координат. Фактично кампанії усіх кандидатів побудовані на популізмі та чіткій персоналізації політики. Ніхто не наважився (чи не спромігся) на чесну і болючу розмову про справжні проблеми української освіти, охорони здоров’я, ідентичності чи геополітичних орієнтацій.
Ані епідемія грипу та політичні маніпуляції нею, ані скандал навколо “справи Артеку” чи справи Лозинського, здається, не мали великого впливу на перебіг кампанії. Принаймні, судячи з соціологічних опитувань. Що дійсно привертає увагу – це зміна основного претендента на третє місце. Якщо на початку кампанії здавалося, що ним є Арсеній Яценюк, то під її кінець виглядає на те, що це місце займає Сергій Тигипко. Можу припустити, що зменшення підтримки Яценюка пов’язане не з брудними технологіями, вжитими проти нього (як він сам нещодавно висловився), а з обраною ним самим тактикою та риторикою. Замість очікуваної радикально проєвропейської кампанії Яценюк вдався до принаймні дивних ідей про “нову індустріалізацію” та фактично відкинув риторику євроінтеґрації.
Варто звернути увагу на одну важливу річ: зусиллями ЗМІ – як українських, так і закордонних – створено таке враження, ніби існують тільки два реальні кандидати: Тимошенко і Янукович. Це може значною мірою визначати поведінку виборців: дехто голосуватиме не за Януковича чи Тимошенко, але проти одного з них. Якби раптом до другого туру пройшов хтось не з цієї двійки, але Тигипко, Ющенко чи Яценюк – це відразу б змінило перебіг голосування. Маю відчуття, що ота дихотомія (Янукович АБО Тимошенко) насправді позбавляє Україну шансу зробити гідний вибір.
Ризикну припустити, що результат виборів не вплине істотним чином на позицію України в міжнародній політиці. Геополітичне місце України нині визначають не так вибори в Україні, як своєрідна домовленість між ЄС, Росією та США. Виникає враження, що наразі між цими трьома головними гравцями існує певна згода щодо збереження наявного статус-кво. Хто б не став президентом, то і так у найближчій перспективі змінити цей розклад якимись внутрішньоукраїнськими подіями навряд чи можливо.
Записав Ігор Ісаєв
“Наше слово” №3, 17 січня 2010 року {moscomment}
