Людмила Лабович, Андрій Артем”юк, Славомир Савчук ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-07-15
Людмила Лабович, опікун “Українського слова”
Для мене як для опікуна програми, а й учительки української мови, важливе те, що наші молоді журналісти починають врешті використовувати українську мову на практиці і вона виходить за межі спілкування на уроках. Я також спостерігаю за мобілізацією серед молодих журналістів у намаганнях між собою говорити рідною мовою. Не менш корисною, ніж мовлення, є праця з українських текстом, не лише його прочитання, але й відповідна інтерпретація, що потім оцінюють слухачі.
Передача дозволяє також створювати в нас нові журналістські кадри, які втягнено в популяризацію українського слова на Підляшші, – а їх не так вже й багато. Ті дівчата, що роблять передачі для “Радіо Ортодоксія”, уже починають писати: зокрема, свої перші тексти для “Над Бугом і Нарвою” чи співпрацювати з “Українським переглядом” на ТVP-Білосток. Думаю, що присутність на хвилях “Радіо Ортодоксія” дозволяє нам розширити аудиторію на тих слухачів, які більш зорієнтовані на релігійні теми і не шукають деінде інформації про українські справи в реґіоні. Важливо також, що тоді, коли наші передачі в громадських ЗМІ підпадають під різні обмеження, то в “Радіо Ортодоксія” ми маємо повну прихильність дирекції – і якщо є потреба, то можемо виходити в ефір навіть із півгодинним матеріалом.
Андрій Артем’юк, голова Союзу українців Підляшшя
Моя оцінка передачі та її значення для громади є дуже позитивною. Велика подяка належить як ініціаторам цієї справи, так і директорові “Радіо Ортодоксія” о. Янові Койлу. Його прихильність до “Українського слова” показує, що серед православного духовенства є розуміння медіа-потреб українського середовища. Співпраця Союзу українців Підляшшя з передачею відбувається без жодних проблем – ми перебуваємо в постійному зв’язку з журналістами, завдяки чому повідомлення з наших культурно-громадських починів завжди знаходять місце в ефірі “Українського слова” та на інтернет-сторінці передачі.
Славомир Савчук, журналіст
Свого часу це була новинка нашого ефіру, до якої сьогодні ми вже звикли. До її появи існувала лише наша українськомовна “Українська думка” на “Радіо Білосток”. Проте ми не розцінюємо “Українського слова” як конкуренцію, а як вартісне доповнення місцевого українськомовного ефіру. Важливе також те, що передача, подаючи інформацію, стає водночас площею для гуртування молодих людей, які, по-перше, набираються журналістського досвіду, а, по-друге, таким чином утворюють певне середовище. Думаю, що для молоді це досить цікава формула реалізації: адже робиться щось для української справи в досить привабливій формі, якою є підготовка радіопередачі. Особлива подяка належить також дирекції “Радіо Ортодоксія”, яка пішла на таку співпрацю, і Людмилі Лабович, журналістці та вчительці білостоцького пункту навчання української мови, що опікується передачею з теоретичної сторони. Хочеться більше такого роду ініціатив.
(зібрав гс)
“Наше слово” №29, 18 липня 2010 року {moscomment}
