КОМЕНТАР: про Православну церкву і СБ

Записали Я.П. і Г.С.ПОГЛЯДИ2009-01-22

Євген Чиквін
депутат, редактор часопису “Рrzegląd Рrawosławny”

Спосіб висвітлення люстрації Православної церкви серед її вірних викликає хвилювання та підозри, що тут не йдеться про справедливе зображення складності долі польського православ’я після ІІ світової війни. Ми, вірні, також відчуваємо, що це чергова спроба дестабілізації внутрішнього церковного життя. Наше хвилювання має підґрунтя у трагічному історичному досвіді, оскільки польська держава кілька разів пробувала навертати православних на римо-католицьку віру.

Відомо, що в міжвоєнні роки православ’я зазнало брутальних переслідувань, апогеєм яких стало нищення церков на Холмщині та Підляшші. Попри те ми вистояли, а нині можемо говорити про розцвітання нашої Церкви, у тому числі також цінного монастирського життя. Це відродження пов’язане з ім’ям теперішнього митрополита Сави. Ми добре знаємо своїх ієрархів та їхній християнський труд, тому маємо до них велику довіру. Одну з основних наших цілей становить збереження релігійної ідентичності, а польська держава може у цьому допомагати або шкодити. Я переконаний, що конституційна ґарантія захисту честі кожного громадянина стосується також православного духовенства та ієрархів. Віримо, що наша Церква без жодних втручань і переслідувань зможе виконувати свою місію, тому звертаємося до відповідних польських установ та змі, щоб залишили її у спокої. Згідно з християнськими настановами, кожен, незалежно від того, чи є ієрархом, чи простим мирянином, перед богом відповідатиме за свої ДІЛА.

Олександр Колянчук
Південно-східний науковий інститут у Перемишлі

Знесилена міжвоєнною і воєнною травмою Православна церква в Польщі після ІІ світової війни була піддана (подібно як і греко-католицька) черговим важким випробуванням. Опинилася в найскладнішій ситуації з усіх інших меншинних конфесій. На вимогу польської комуністичної влади була вимушена відректися від наданої константинопольським престолом в міжвоєнному періоді автокефалії, попросити вибачення перед московським патріархатом і прийняти його керівництво з розробленими більшовицькою системою негідними поведінками. Наслідком цього потрапила в тенета, з яких не могла виплутатися, не маючи (як наприклад Греко-католицька церква від Ватикану та західних Церков) ні від кого жодної підтримки. Православна паства, духовно пов’язана з обрядом та сакральними основами, задля збереження віросповідання предків розцінювала церковних ієрархів крізь призму послуг при престолі, а не їхньої позацерковної, вимушеної відповідними державними службами, поведінки. А в це ієрархи були вплутані і стали жертвами, а не підпорою комуністичної системи.

“Наше слово” №4, 25 січня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*