Андрій Шептицький – політолог, Варшавський Університет ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-05-07
Здається, сьогодні маємо покращення польсько-російських відносин або принаймні добру волю відносно цього з обох боків. Усе виникає з дуже прагматичних інтересів, думаю, взаємних. Росії потрібні добрі відносини з Євросоюзом: економічна співпраця, доступ до фінансових засобів, нових технологій тощо. Лише одна Польща щонайменше двічі зашкодила Росії на цій дорозі: по-перше, під час Помаранчевої революції, по-друге, у т.зв. “справі польського м’яса”, коли блокувала порозуміння між Росією та ЄС.
Тому Росія, певно, хотіла б мати добрі відносини з Польщею. У свою чергу, Польща хоче мати важливу позицію й роль у ЄС, а конфлікт із Росією послаблює її становище. Коротко кажучи, щоб бути ефективним, треба іти за головною течією. Це трохи пояснює відносини між цими державами: те, що частково спостерігалося й перед Смоленською катастрофою, і після неї.
А що це принесе для відносин Польщі з Україною? Побоююся, що потенційно ситуація не буде найкраща. Дивлячись крізь призму того, про що сперечалися протягом останніх двадцяти років Польща та Росія, бачимо чотири головні питання. По-перше, проблема самої Польщі, її суверенності, вхід до НАТО. По-друге, енерґетика, і врешті – історія та Східна Європа, тобто Україна, Білорусь, Грузія.
Стосовно енерґетики: зараз росіяни хочуть вирішити це питання, а Польща дещо “випала з гри”. Вона може реваншуватися з Росією у Східній Європі. Однак, якщо Польща хоче бути європейською державою (а цього, певне, прагне закордонна політика міністра Сікорського), тоді польська східна політика – передусім щодо України – буде європеїзуватися. Менше говоритиметься про членство України в ЄС, а більше – про щоденну співпрацю, тому така політика буде менш антиросійською.
Парадоксально, але таке ж відбувається і в Україні. Віктор Янукович більш зацікавлений конкретною співпрацею з Євросоюзом, а менше самим членством. Проте йому не потрібний антиросійський ЄС, бо це спричинилося б до внутрішнього конфлікту його політики. У ситуації поліпшення відносин між Польщею та Росією він також може бути щасливим, навіть якщо через це обмежа-ться відносини з Польщею.
Здається, у питанні історії Росія дещо поступається. З іншого боку, росіяни говорили про різні випадки “поганої поведінки”, щоб показати, що Катинь не була єдиною. Вони говорили і про радянських полонених у 1920-х рр., і про Волинь, і, певно, подібна арґументація ще лунатиме з російської сторони. Проте мені здається, що це не лише уклін у польський бік. Росіяни мають інші проблеми й інші козирі, а не тільки радянську історію. З одного боку, є енерґетичні ресурси, з іншого – економічна криза. Якщо треба покращити відносини з ЄС – від історії можуть відійти.
Думаю, що в Польщі продовжуватиметься політика чинного уряду, незалежно від результатів президентських виборів. Політика Польщі щодо України вже визначена.
“Наше слово” №19, 9 травня 2010 року {moscomment}
