Записав Г.С. ■ ПОГЛЯДИ ■ №20, 2013-05-19
Любомира Тхір, директор української школи в Бартошицях, методист української мови
На рівні середньої школи відвідування уроків української мови в пунктах навчання повинно відбуватися з повним усвідомленням обов’язків, які з цього факту виникають. Тобто учень мусить знати, що при переведенні його до наступного класу та під час оцінювання застосовуватимуться однакові критерії до всіх предметів: як до української мови, так і до математики, фізики, географії та інших. Проте батьки школярів і самі учні дуже часто вважають, що від вивчення української в якомусь моменті можна просто відмовитися. Директори шкіл часом на таке погоджуються, але такі ситуації можна назвати незаконними.
Те, що польський освітній закон вимагає послідовності і зобов’язує учня, який подав стосовну заяву, складати теж рідну мову на матурі, з одного боку, безумовно добре. Попри все інше, у випадку амбітних учнів, це також приносить користь у вигляді додаткових балів, які деякі навчальні заклади дають за українську мову, зараховуючи її до іноземних.
Водночас я маю теж певні сумніви. Йдеться про те, що українську в пунктах навчання у середній школі часто вивчають у мішаних вікових групах, що не конче допомагає оволодіти матеріалом, а пізніше справитися з досить таки високими вимогами на матурі. Бо треба пам’ятати, що екзамен з української – це також перевірка знань з багатої літератури та необхідність написання твору. А це напевно дуже відрізняється від зазначування відповідних клітинок у тестах.
Додатково я теж побоююсь, що принциповий підхід щодо обов’язку складати українську на матурі може створювати деякі проблеми, оскільки учні часто трактують цей предмет як додатковий і не завжди серйозно ставляться до навчання. А крім того, частина учнів може просто злякатися додаткових обов’язків і відмовитися вивчати рідну мову.
Проте згадана обов’язковість щодо здавання іспиту з рідної мови на матурі, безперечно, підвищить її ранґ та усвідомлення учнями власного вибору, оскільки вони муситимуть «розраховуватися» зі здобутих знань. У свою чергу, це напевно вплине на підхід до навчання цієї мови, змусить ставитися до нього серйозніше.
Однозначна інтерпретація державними органами освітянського законодавства є відносно новою ситуацією, тому зараз практично неможливо передбачити, як вона завершиться і з яким результатом. Напевно, багато залежатиме від пріоритетів самих учнів, отже й від їхнього бажання серйозно працювати. Тим, хто збирається просто відвідувати уроки української мови без жодних зобов’язань, буде щораз важче.
