■ ПОГЛЯДИ ■ 2009-10-02
Ришард Ґалля – депутат Сейму РП, представник німецької меншини
Такі конференції, як ця, є дуже повчаючі, бо знання, інформації про участь меншин, серед них і німецької, у житті Польщі під час ІІ Світової війни, у польських військових формаціях, не є великими і про це майже не говорилося. У той момент значення німецької меншини було особливим, тому що в переважній більшості все відбувалося на основі конфлікту Німеччина – Польща і тому поведінка суспільства була різною.
Особисто я буду добиватися, щоб матеріали, представлені на конференції, були розповсюджені серед німецької меншини, головним чином ідеться про молоде покоління, яке цього не знає. Сьогодні ми як меншина ведемо відкрите громадське життя, присутність представників нашої меншини в самоврядуванні, у повітових чи воєвідських органах влади є значною, а контакт нашої меншини з “більшістю” в міру правильний. Якщо говорити про офіційну оцінку поляками німецької меншини щодо її участі в ІІ Світовій війні, браку лояльності до ІІ Речі Посполитої, ставлення до служби у Війську польському, то це виглядає по-різному, особливо коли йдеться про людей, що представляють ультраправі погляди та націоналістичний підхід. Однак сьогодні представники нашої меншини є лідерами, наприклад, в організаційних структурах на місцевому рівні, і вони є такими діячами, які завжди йдуть попереду. Це корисно для інших, тобто “більшості”, і тому підхід до німців змінився. На попередньому засіданні комісії отримані представниками меншин матеріали про польську думку на тему національних меншин мене вразили. Причина цього така, що інформація про меншини в мас-медіа обмежена, навіть скупа, тому знання поляків про нас (меншини – ред.) – невелике. Проте, крізь призму мого реґіонального погляду, ставлення до німців – дуже добре, особливо серед молодого покоління, де різниць між молодими поляками та німцями вже майже немає.
Євген Чиквін – депутат Сейму РП, представник білоруської меншини
Тема участі білоруської меншини в польських військових формуваннях у місцевих мас-медіа майже непомітна, а коли говорити про ІІ Світову війну – то тільки в контексті 1 вересня – початку війни, та 17 вересня – входу радянської армії до Польщі. На цьому тема завершується. Поляки взагалі, а меншини майже взагалі не знають про службу “своїх” солдатів у Польському війську. В мене особистий підхід до цієї проблеми, бо мій батько і троє його братів прийняли призов до Польського війська. Загалом я не чув про брак лояльності білоруського населення до Польської держави, війська тощо. Зі сторони білорусів у вересні 1939 р. не було актів терору щодо польських землевласників, власників маєтків, відступаючих польських військ. Немає і не може бути голосів про такі акти, спричинені білорусами, бо їх не було. Та коли згадати про конфлікти, то трагічним був післявоєнний період, коли частина польського підпілля пацифікувала православні та білоруські села.
“Наше слово” №40, 4 жовтня 2009 року {moscomment}
