КОМЕНТАР: Людкевич знову присутній у Ярославі

Іванна Зубаль, Володимир БалухПОГЛЯДИ2010-05-21

Іванна Зубаль, українська культурна діячка з Ярослава
Понад 20 років тому до моїх дверей у Ярославі постукала старша пані зі Львова – Зіновія Штундер-Людкевич, дружина Станіслава Людкевича. Це була її перша зустріч з містом Ярославом. Вона тоді збирала матеріали до книжки про чоловіка. Це мала бути перша частина, присвячена дитинству та молодості. Ми поїхали на Нижньолежайське передмістя, знайшли місце, де народився її чоловік і провів своє дитинство: його батько був директором місцевої школи, мати теж там працювала, була піаністкою.

Пані Зіновія задумувалася тоді, чи в Ярославі була б можливість створення музею Людкевича. Адже з огляду на свою пам’ять про це місто він написав музику до опери “Бар Кохба”. За її словами, саме ярославська синагога послужила натхненням для створення опери про цього єврейського повстанця.
Минали роки, З. Штундер-Людкевич усе допитувалася про вулицю ім. Людкевича в Ярославі. Вирішення справи страшенно затягалося! Я написала першу заяву – до відділу культури міської ради. Відповіді не отримала. ОУП зверталося ще не один раз – і теж не мало успіху. Отож після події, яка відбулася 8 травня, я кажу: яку ж рішучість показали українці Ярослава, що не відступили від свого наміру, не втратили надії на щастя. Я надзвичайно радію з цієї події. Це доказ того, що навіть через багато років – якщо це наполегливі роки – нарешті приходить успіх. Міська рада прийняла рішення, добре рішення, також нинішнє офіційне відкриття вулиці організовано дуже добре. Шкода тільки, що З. Штундер-Людкевич не змогла бути його свідком.

Володимир Балух, перший заступник голови Яворівської районної державної адміністрації, Україна, Львівщина
Спільнота українців Ярослава протягом 20 років старалася виходити на співпрацю з мерією цього міста, щоб надати одній із вулиць ім’я Станіслава Людкевича. Рік тому відбулася дуже приємна подія, присвячена цьому великому композиторові: відкриття пропам’ятної дошки в місцевій школі, у якому взяли участь також наші колективи з Яворова. Вони виконали низку творів, написаних великим ярослав’янином. Уже тоді було відомо, що є бажання мерії вийти назустріч українській спільноті, зробити наступний крок. Нині видно, що мер Ярослава дотримав слова.
А це дуже важливо, зокрема, на місцевому рівні, тому що хоч українці та поляки живуть у Європі здавна, проте не завжди були щирими приятелями. А от композитор Станіслав Людкевич – це постать, яка може нас об’єднувати. Все минає, але музика вічна.

Записав Б.Г.

“Наше слово” №21, 23 травня 2010 року {moscomment}

СПРОСТУВАННЯ
До мене як записувача коментаря першого заступника голови Яворівської районної держадміністрації Володимира Балуха “Людкевич знову присутній у Ярославі” (“НС”, ч. 21 за 23 травня 2010 р., 2 стор.) подзвонив 25 травня зі Львова голова товариства “Надсяння” Володимир Середа та подав спростування до вислову В. Балуха такого змісту:
“Вмурування пропам’ятної дошки в ярославській школі, де навчався С. Людкевич, відбулося 18 серпня 1992 р. – під час Світового з’їзду ярослав’ян, якого організатором був тодішній парох Ярослава о. Б. Прах. Автором художнього проекту бронзової дошки є уродженець цього міста, скульптор П. Дзиндра. Кошти виділило львівське товариство “Надсяння”. Освятив її перемиський владика кир І. Мартиняк. Вона за первісним планом мала бути закріплена біля входу до школи, проте дії недругів увічнення спричинили те, що закріпили її у вестибюлі”. (бг)

“Наше слово” №23, 6 червня 2010 року

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*