Мирослав Купич, секретар ОУП ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-07-02
Фестиваль української культури – це наша візитна картка, саме тому він потрібний. Рішення влаштовувати фестиваль що два-три роки ми прийняли кілька років тому. Причиною цього є економічний чинник та організаційні міркування: адже при підготовці фестивалю на кілька місяців треба залучи низку людей лише для його організації.
Що ж до місця, цього року під час дискусії були різні варіанти. У Лісовій опері проводиться ремонт, справа практично ще не вирішена до кінця. Була пропозиція, щоб фестиваль улаштувати на Рідних землях, однак, якщо навіть не брати до уваги фінансовий фактор, більшість глядачів є з півночі Польщі. А в Перемишлі 1995 і 1997 р. публіки з півночі було не надто багато.
Мабуть, ми зупинимося-таки на ідеї одноденного заходу. Питання в тому, чи це буде Сопот, чи Кошалін – проте вирішальним чинником будуть кошти.
Головним джерелом фінансування залишаються дотації МВСіА. Фінансування фестивалю з боку України на сьогодні не виглядає оптимістично. Не втрачаємо надії, що щось у цьому питанні зміниться. Проте важко може бути з комерційними спонсорами з огляду на світову економічну кризу. Звідси – пропозиція одноденного свята.
Ми також говорили: якщо це має бути наш фестиваль, то виникає потреба високого рівня і до того ж необхідна зірка з України. Звичайно, це фестиваль українців у Польщі. Не можемо його перевантажувати артистами з України.
Участь громадського телебачення вирішується протягом останніх тижнів перед фестивалем. Якщо йдеться про роль телебачення, то мусимо пам’ятати, що в амфітеатрі в Сопоті під час фестивалю маємо максимально 5 тис. глядачів, коли повна вся зала. Натомість безпосередня передача чи ретрансляція в телебаченні притягає 2-3 млн. глядачів. Тому безпосереднім глядачам на фестивалі треба мати на увазі, що фестиваль повинен дійти до якнайбільшої кількості глядачів.
Записав Я.П.
“Наше слово” №27, 4 липня 2010 року {moscomment}
