КОМЕНТАР: Дипломатичний комплімент

Володимир Горбач,політичний аналітик Iнституту євро-атлантичного співробітництва (м. Київ)ПОГЛЯДИ2010-10-15

Я не помітив будь-яких змін у польсько-українських відносинах. Обидві сторони – принаймні на публіці – демонструють дружнє ставлення і поблажливість щодо іншої сторони. Президент Коморовський демонстрував свою поблажливість щодо президента Януковича в Ялті, що може бути претензією на продовження колишніх, тісних і емоційних відносин. Проте більш імовірно, як я вважаю, що це данина риториці.

Причиною є не стільки зміна польського президента, скільки зміна в українській владі. В очах останньої Польща ніколи не була, не є і не буде значущим партнером. Для Януковича, Азарова та його уряду стратегічним партнером є Росія. Збалансовувати російський вплив в Україні вони будуть через Брюссель як осердя ЄС, а також через Берлін, Париж та Лондон, куди вже відбулися або відбудуться візити українського президента. Варшава в цій візії є європейською провінцією. Чинна українська влада дивиться на Польщу очима радянської людини, бачачи в ній свого молодшого партнера. Молодші брати – вони важливі, але не в першу чергу.
Якщо говорити про візит Азарова до Варшави, то його головна мета, тобто проведення Євро-2012 – це цікава й позитивна з точки зору піару тема. А також – досить конкурентна. Треба сказати, що Микола Азаров, який не є популярним політиком і ніколи ним не був, таким чином намагається конкурувати зі своїм віце-прем’єром Борисом Колесніковим, який опікується, скажімо так, “футбольною” політикою. Азаров частково хотів перехопити ініціативу й попіаритися за допомогою цієї теми. Отож, одна з головних цілей поїздки до Варшави – внутрішньополітична. Не треба забувати, що тепер іде боротьба всередині самого українського уряду і найближчим часом прогнозуються певні персональні зміни.
Азаров підтримав польську пропозицію створити в Биківні меморіал загиблих польських офіцерів. Проте я би не перебільшував його “чутливість” у цьому питанні, як про це заявив Туск. Насправді Азаров далекий від історичної політики, йому до неї байдуже, але коли з її допомогою потрібно зробити певний красивий жест – чинний прем’єр на це піде. Ці слова зі сторони Туска на адресу Азарова можна сприймати або як дипломатичний комплімент, або вони свідчать про те, що Туск так само “чутливий” у питаннях історії, як і Азаров.

записав ігіс

“Наше слово” №42, 17 жовтня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*