Юлія Боєчко ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №6, 2017-02-04
Автор ідеї, керівник та упорядник публікації, лемкиня Ярослава Галик розповідає про трьохтомний проект «Книга пам’яті Лемківщини 1944 – 1946»
Як і чому у Вас, лемкині, яка народилася вже в Україні, виникла ідея створити такий мартиролог?
Ярослава Галик: Мої батьки (тато – Галик Іван Данилович і мама – Галик-Репела Стефанія Петрівна) були переселені з рідної Лемківщини (села Крижівка і Ростока-Велика Новосанчівського повіту) до УРСР 1945 року. Їхній жаль за рідним краєм, біль за втраченим домом і батьківщиною носила я в серці усе життя. І мамині сумні розповіді підштовхнули мене до праці над першою книжкою «Лемківщина – край наших предків». У пошуках матеріалів про родину з боку бабусі Теодори Дзюбінської з Верховні-Великої натрапила я в Державному архіві Львівської області на документи Управління при Раді народних комісарів у справах евакуації і розселення українського та польського населення при Раді Міністрів УРСР, серед яких були посімейні списки евакуйованих.
Я побачила перед собою всю Лемківщину, записану по селах і містечках ще до їх виселення. Це мене страшенно вразило, і тому в мене виникла ідея створити таку книгу-мартиролог, щоб зафіксувати той нині вже неіснуючий лемківський світ поіменно і породинно, яким він був до 9 вересня 1944 року, тобто до депортації. Також хотілось уточнити цифри, які подавали різні джерела про кількість виселених лемків (від 95 тис. до 200 тис.). А коли за сухими цифрами бачиш конкретні імена, то це вже не статистика, це справжня людська трагедія.
Сьогодні в публіцистиці слово «мартиролог» часто використовують для позначення переліку осіб, які зазнали переслідувань або страждань, а також переліку пережитих кимось страждань, фактів переслідування. Списки примусово переселених сотень тисяч невинних лемків-українців є доказом цього злочину. Вони складені не в алфавітному порядку, а відповідно до документів, у яких зафіксовані списки переселених, по селах і містах Лемківщини.
З якими труднощами Ви стикались протягом трьохрічної праці у львівському архіві?
Насамперед необхідно було отримати дозвіл на роботу в архіві, а також на безплатне фотокопіювання відповідних матеріалів. Дуже допомогли мені в цьому фундація дослідження Лемківщини у Львові, зокрема її голова Петро Гандяк, а також Львівська обласна організація «Лемківщина» та її голова Степан Майкович, за що я їм щиро вдячна. Спершу (у 2013 – 2014 роках) праця з архівними книгами була, певна річ, втомлива, але не проблемна. Та коли почали масово видавати переселенцям архівні довідки, то стало складно отримувати книги для роботи, бо над ними працювали архівісти. Та ще й моя віддаленість від Львова давалася взнаки: адже я мешкаю в м. Яремче. Це понад 200 км від Львова, тому безкінечні поїздки до архіву були виснажливими і фізично, і матеріально. Але я щаслива, що моя праця завершилася тритомним виданням, що проект удалося здійснити.
Презентація першого тому «Книги пам’яті Лемківщини 1944 – 1946» відбулася у Львові. Хто на ній був присутній і який слід вона залишила?
Презентація проходила в рамках заходів «Ночі музеїв» у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Організаторами заходу були Вікторія Садова, заступник директора музею, та Наталка Криничанка, автор і ведуча радіопрограм ЛОДТРК (Лвівська обласна державна телерадіокомпанія). На відкритті зі зворушливими віршами виступив відомий лемківський поет Богдан Пастух і співачка Катерина Яремко з задушевною лемківською піснею.
Науковці, історики, літератори, представники духовенства зі Львова, Івано-Франківська, Хмельницького, моя родина, багато лемків і не лише лемків зі щирим зацікавленням слухали мене та інших, хто виголошував вітальні промови.
Я представила присутнім свою книжку, розповіла про виникнення ідеї цього унікального проекту, його мету і кропітку працю заради цього діла. До першого тому увійшло 40026 імен, 9807 родин лемків-українців з повітів Новий Санч, Новий Торг, Ясло і Коросно, які стали жертвами злочинної переселенської акції, проведеної комуністичними режимами Польщі та СРСР, початком і підґрунтям якої стала «Угода між УРСР та Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі» від 9 вересня 1944 року. Внаслідок цієї акції сотні тисяч лемків-автохтонів були насильно вивезені з прадідівських етнічних земель, які перебували тоді під владою Польщі, в УРСР.
Основною частиною праці є поіменні списки депортованих лемківських родин, складені у вигляді таблиць за населеними пунктами Лемківщини на основі посімейних списків евакуйованих, які зберігаються в фондах Державного архіву Львівської області. Таблиці містять такі відомості про виселенців: прізвище, ім’я та по-батькові особи, її рік народження, родинний зв’язок (господар, дружина, діти, внуки тощо) та область виселення в УРСР. Списки були укладені шляхом дослідження архівних документів, їх фотокопіювання, комп’ютерного набору та впорядкування за адміністративними одиницями краю.
Які повіти увійшли до другого і третього тому? Скільки імен та родин вмістили? Чи плануєте презентації і цих томів?
До другого тому книжки ввійшли поіменні списки депортованих лемків з двох великих повітів: Горлиці Краківського воєвідства і Сянік Ряшівського воєвідства, загалом 13017 лемківських родин, 56841 особа. До третього тому включені повіти Лісько і Березів Ряшівського воєвідства, а також додаткові списки евакуйованих із лемківських сіл різних повітів (Ряшів, Ясло, Коросно, Горлиці, Сянік). Всього 10698 родин, 46734 особи. Загалом до трьох книжкових томів увійшли 33522 лемківські родини, 143 601 особа виселених лемків протягом 1944–1946 років, які були зафіксовані в архівних книгах. Проте тисячі людей у зв’язку з масовим переміщенням повоєнного часу не були записані в ці книги. Це ті, хто повернувся з війни або примусових робіт, з Сибіру або концтаборів тощо. І це також залишається важливою проблемою. Презентація другого тому відбулася у травні торік так само в рамках «Ночі музеїв» у «Тюрмі на Лонцького» у Львові. Третій том ще на стадії завершення друку. Сподіваюся на презентацію тритомника в Івано-Франківську, проте конкретних планів ще не маю.
