Олеся Ґераль ■ ІСТОРІЯ ■ №52, 2014-12-28
Фонд роду Шептицьких, Фонд духовної культури пограниччя разом з Інститутом журналістики і суспільної комунікації Люблинського католицького університету організували в Люблині міжнародну наукову конференцію, присвячену життю блаженного священномученика Климентія Шептицького. Нащадки роду Шептицьких в ім’я відродження пам’яті, а також упорядкування та охорони матеріальної і культурної спадщини Шептицьких і Фредрів співпрацюють у заснованому 2006 р. фонді, який очолюють нащадки двох з п’яти братів Шептицьких – Александра і Леона, що жили на межі ХІХ і ХХ ст. Голова фонду Мацей Шептицький є правнуком Александра Шептицького. Нині представники роду проживають у Польщі, а саме: у Варшаві, Кракові, Вроцлаві і Познані. Кілька осіб живе у США, на жаль, нікого не залишилося в Україні.
«Климентія Шептицького знають в Українській греко-католицькій церкві не тільки як брата митрополита Андрея Шептицького, але і як одного з тих церковних діячів, який після псевдособору 1946 р. практично очолив українську Церкву. Завдяки його позиції та переконанням багато духівництва мало живий приклад того, як потрібно триматися своєї віри і своєї церкви», – акцентував на конференції доктор богослов’я, отець Себастіян Дмитрух з Унівської лаври. Отець Теодор Мартинюк, теж з Унівської лаври, у свою чергу, підкреслив важливість спадщини бл. Климентія для сучасних монахів-студитів і подякував від імені сотень студитів родині Шептицьких за митрополита Андрея і його брата Климентія як дуже важливих постатей в історії Української греко-католицької церкви. На конференції постать бл. Климентія неодноразово порівнювано до постаті митрополита Галицького й архиєпископа Львівського А. Шептицького (мирське ім’я – Роман-Марія-Олександр Шептицький).
За словами проф. Александра Шептицького, голови ради Фонду роду Шептицьких, «ця конференція представляється, як зустріч друзів, які хочуть глибше ознайомитися з життям і діяльністю патрона учасників цих заходів – чи то істориків, чи студитів, чи представників родини. Вони хочуть замислитися над тим, що саме бл. Климентій вніс і вносить у наше життя». На конференції були обговорені історичні умови життя отця бл. Климентія і його брата митрополита, зокрема історичні умови функціонування руської Церкви, проведення Берестейської унії 1596 р. та її наслідки для Церкви, діяльність Української греко-католицької церкви. Науковці звернули увагу на біографію та діяльність братів Шептицьких, показали світлини з сімейного архіву. Фотографії юних Шептицьких розкрили таємниці виховання братів, родинних традицій і настанов батьків. Проф. Марія Шептицька наголосила на важливість виховного процесу матері Шептицьких – Софії з дому Фредрів, завдяки якій «брати винесли з дому настільки сильні традиції, що могли їх використати у своєму житті, присвяченому служінню Богові». При цьому наголосила, що «інша дорога вела Казимира до чернечого життя, а ще інша – Романа до престолу митрополита Львівського. Те, що пов’язує між собою ці постаті, це вплив на їхнє життя УГКЦ. Різними є і їх заслуги перед Церквою». Чому Климентій Шептицький вступив до монастиря? На це питання спробував відповісти учасникам конференції отець С. Дмитрух. Він згадав про 1884 р., коли єзуїти провели реформу василіанського чину. Оскільки бл. Климентій народився в селі Прилбичах Львівської області, то ще малим мав можливість приходити на богослужіння і в костелі, і в церкві. Він бачив життя польського та українського населення, тому порівнював духовний і економічний стан цих народів. Бл. Климентій розпочав новіціят 1912 р. в монастирі студійського уставу в Камениці в Боснії. Там він прийняв 1913 р. постриг разом з новим монашим іменем св. Климентія.
У цей же час в Камениці приймає постриження в монастирі студитів бл. Леонід Фйодоров – екзарх Російської греко-католицької церкви. Священик-диякон д-р Петро Сивицький з Люблинського католицького університету приблизив постать і біографію бл. Леоніда, а також проаналізував деякі з 15-ти написаних ним листів до митрополита Андрея Шептицького. Д-р Ольга Войтюк з української Академії друкарства навела факти акцій порятунку євреїв, проведених бл. Климентієм разом з монахами-студитами в 1937–1941 рр. у Галичині. Отець тоді безперестанно перебуває разом з митрополитом Андреєм і стає виконавцем його рішень щодо переховування євреїв у монастирях, а дітей – у сиротинцях. Бл. Климентій за порятунок євреїв у період Голокосту отримав 1996 р. звання «Праведник народів світу». За рік до отримання цього звання розпочався його беатифікаційний процес.
Проф. Ґжеґож Мотика з Інституту політичних студій ПАН проаналізував складний і малодосліджений період життя Української греко-католицької церкви під час польсько-українського конфлікту в 1939–1945 рр. На конференції був зачитаний реферат проф. Ігоря Галагіди з Ґданського університету про поставу Української греко-католицької церкви щодо комуністичних перетворень, радянську антирелігійну політику, антипольську чистку в період німецької окупації і репресії щодо духівництва. Д-р Лукаш Ясіна розповів про спроби нівелювання пам’яті про бл. Климентія в культурі радянських часів. У фільмі «Іванна» з 1959 р. митрополита А. Шептицького показано як очільника «Уніатської» церкви в Україні і спільника німецької влади. Постать митрополита Андрея присутня в таких стрічках, як «Таємниці Святого Юра» (1982 р.), «Владика Андрей» (2008 р.). В останньому режисер Олесь Янчук спробував показати життя роду Шептицьких, в якому бл. Климентій з’являється як «постать чисто релігійна». Загалом, у кінематографічній спадщині є 14 художніх фільмів, де згадується про бл. Климентія.
«Аристократ від народження і з духу, відкритий для людей без огляду на їх походження чи суспільний статус, виступав проти дискримінації українців. Під час війни захищав поляків, які були переслідувані у Східній Галичині, рятував євреїв», – перераховує шляхетні вчинки бл. Климентія отець д-р Стефан Батрух, який нагадав, що 2001 р. відбувся процес беатифікації бл. Климентія. За його словами, беатифікація отця Климентія – це «чергова модель святості в церковній спадщині, прояв духовної живучості родини, чернецької спільноти і Церкви». Люди завдячують життям його відвазі та особистій активності, що підтверджують свідчення Адама Ротфельда чи Курта Левіна, згадані під час конференції. Отець д-р С. Батрух говорив, що бл. Климентій у своєму відданому людям житті керувався передусім довірою до Бога. Проте й досі не опрацьовано ні однієї серйозної монографії про блаженного. На жаль, ще не постав музей пам’яті бл. Климентія. Родині Шептицьких запропоновано створити багатомовну інтернет-сторінку про життя бл. Климентія. ■
