Тетяна Данюченко ■ КУЛЬТУРА ■ №18, 2020-03-05

Олена Павлова – українська журналістка, письменниця та художниця. Народилася в  Острозі, в Рівному закінчила середню та художню школи, вищу освіту отримала в Києво-Могилянській академії. Шість років працювала в журналі «Країна» у відділі культури, а зараз є головною редакторкою на сайті «Освіторія», одному з найпопулярніших сайтів в Україні про освіту та виховання дітей. Окрім цього, вона робить творчі проекти та малює. У 2019 році стала лауреаткою в конкурсі видавництва «Смолоскип» і готує до друку книгу своїх віршів. І найголовніше для нашої розповіді – вже більше 10 років Олена малює кота Інжира, популярного комікс-персонажа, який має понад 20 тисяч підписників на фейсбуці, дуже любить українську мову та відомий своїми порадами щодо читання. Влучні, жартівливі або грайливі фразочки кота Інжира миттєво розлітаються серед користувачів мережі, а його зображення можна побачити багато де поза інтернетом.

Олено, розкажи, як і коли виникла ідея малювати цього чудового котика?

Це було у серпні 2009 року, практично на День незалежності. Взагалі мені дуже хотілося завести кота, але я подумала, краще, щоб він був мальований. Він зможе сам себе годувати, дозволяти мені подорожувати, бути увесь день на роботі. Мальований кіт має лише переваги і не має недоліків.

Тоді я також вперше спробувала інжир, який мені привезли родичі з українського Криму, і була просто вражена його смаком. Тож, найкраще, що я могла уявити, – це кіт. А найсмачніше, що я їла того місяця, – це був інжир. Так вони і злилися в один проект, в один пухнастий образ (сміється).

А як він вийшов в інтернет?

Спочатку я малювала котика просто для себе. Це взагалі мій спосіб життя: я постійно малювала комікси, вигадувала персонажів. Коли намалювала кота Інжира, поділилася ним з друзями, і вони сказали, що прийшов час виводити його у великий світ. Кіт Інжир спочатку опирався, говорив, що лайками ситий не будеш, але зрештою завів собі сторінку у фейсбуці, потім в інстаграмі – і тепер у нього вже понад 20 тисяч підписників, які постійно чекають на нові картинки. Це був мій уявний кіт, а став уявним котом усього українського інтернету.

Ти реалізуєш лише власні ідеї чи буває, що люди просять щось намалювати?

Здебільшого власні, але інколи мені дійсно підкидають гарні ідеї. От зараз, наприклад, за порадою подруги хочу намалювати кота Інжира в масочці, на якій намальований кіт Інжир в масочці, на якій намальований кіт Інжир в масочці. І подруга хоче мені пошити маску з котом Інжиром.

Виходить, через нього ти висловлюєш свої думки?

Загальновідомо, що інтернет існує для того, щоб постити котиків. Завдяки ним можна збільшити увагу будь до чого, це така універсальна інформаційна зброя. Коли я пишу свої особисті думки, їх бачить  значно  менше людей, ніж коли їх доносить котик. Таким чином я використовую Інжира –  хочу нагадувати людям про важливі речі: про любов, про українську мову, про те, що досить читати коментарі в інтернеті, почитайте краще книжку.

Кіт Інжир, він який?

Інжир – природній антидепресант. Його основна мета – робити цей світ трішечки кращим, він піднімає настрій не тільки мені, а й моїм читачам.

Найбільше Інжир любить книжечки, він вчений кіт, ходить в бібліотеку, веде в інтернеті свій кулінарний блог, любить поласувати смакотою, інколи вигадує власні рецепти.

Інжир за те, щоб якісного українського продукту ставало більше. Він намагається популяризувати книжки, привертає увагу до класиків. Я вчилася в Могилянці на факультеті філології та журналістики, і це стало дуже вагомим для створення образу – у кота є багато фразочок про класиків літератури. На сайті «Літакцент» виходять серії з Інжиром про різних письменників, а Тарас Шевченко «у котиках» широко поширюється кожного року.

Кіт Інжир, можна сказати, громадський діяч, його мета – популяризувати українське. І через котиків це виходить легко і ненав’язливо. Підхід  Інжира такий: ми маємо рекламувати все українське. Не казати, що чуже погане, а показувати переваги свого. Його приємні, милі фрази, на кшталт: «Українська мова як мед, солодка, квіткова, корисна для здоров’я» або «Українська мова створена, щоб говорити про кохання», розлітаються по інтернету і «просувають» патріотичну тематику.

Один з найвідоміший малюнків з котом Інжиром – той, де він їде на фоні жовтого поля і синього неба на велосипеді і каже: «У незалежній країні не залежуйся». Ця фраза стала крилатою, а картинка багато кого надихнула. Тоді до мене звернулася Ярина Чорногуз, відома волонтерка, яка проводила «Мовамарафон – переходь на українську» до 25-річчя незалежності України. Малюнки з котом Інжиром публікувалися протягом 25 днів разом з креативними завданнями для людей, які хотіли перейти в побуті на українську.

Чи є у кота Інжира друзі?

В нього є друг їжачок Марсик (повне ім’я – Марсохід К’юріосіті, на честь реального марсоходу). А ще він часто закохується в різних киць. Є киця Імбир, з якою він зображений на малюнках, дарує їй квіточки. А зараз у Інжира роман з реальною кицькою Білочкою. Вона дуже відома, в неї 12 дизайнерських вишиванок, господиня завжди бере її на різні урочисті події, тож киця потрапляє у фоторепортажі та на обкладинки журналів.

Кіт існує тільки в інтернеті, чи також у книжках, виставках, арт-проектах?

Кіт Інжир живе багато де поза інтернетом. Існують блокноти, нотатники, планувальники з котом Інжиром, можливо, будуть футболки. В лікарнях України є понад 20 тисяч плакатів з ним. Кіт Інжир брав участь зі своїми друзями, іншими тваринками, в проекті німецької компанії GІZ, яка робила кампанію «АнтиСНІД». Треба було пояснити діткам, як передається ВІЛ – кіт Інжир розказував, що ВІЛ не передається через дружбу.

Інколи українські вчителі роздруковують малюнки з котом та вішають в класах та читацьких куточках. В одній зі львівських бібліотек зробили кавовий куточок з котом Інжиром. Деякі медіа охоче збирають ці картинки в підбірки. Кіт Інжир потрапив навіть у підручник з української мови за 5-й клас.

Які ще проекти підтримує кіт Інжир?

Інжир співпрацює з одним благодійним фондом, який видає книжки шрифтом Брайля. Вони вже видавали листівки з котом Інжиром, де його силует був виконаний крапками, відчутними на дотик, а усі підписи зроблені шрифтом Брайля. А зараз готуємо трохи більший проект – «Інжир-бук», напівблокнот з відривними листівками, де все буде продубльовано шрифтом Брайля, щоби ним могли користуватися дітки з вадами зору.

Кіт підтримує українських військових. До дня Захисника України вийшов малюнок з козаком-котиком і кицею, де було написано: «Котики захисники, а киці захисниці». До речі, кіт визнає і любить фемінітиви.

Для однієї антикорупційної організації кіт Інжир з’явився на блокноті проти корупції, а Інститут масової інформації робив проект про стандарти новинної журналістики «у котиках». Для української  Вікіпедії вийшов малюнок «День минув недаремно, якщо я написав статтю на Вікіпедію». Був класний проект з екологами – вони робили листівки з котом Інжиром і до кожної клеїли конвертик з насінням різних рослин. Кошти від реалізації листівок пішли на озеленення міста Рівного.

Для «Освіторії», де я зараз працюю, кіт Інжир писав статтю, як популяризувати читання. Це не зовсім дитячий персонаж, його гумор більше для дорослих, але ж котиків люблять і діти, і дорослі.

Чи розмовляє кіт Інжир іншими мовами?

Колись я перекладала його на англійську і викладала на сайті «Bored Panda». Потім знайшла у коментарях, як його переклали іспанською. Польською ще не було. Взагалі у нього є бажання розмовляти багатьма мовами, тож запрошую охочих перекладати.

Скажи, а складно малювати кота Інжира? Скільки часу це займає?

В мене є художня освіта, а з фотошопом  я «на ти» майже з дитинства, але це не головне. У мистецтві більше важить ідея, а не її фізичне втілення. Кіт Інжир має таку властивість – його може відтворити навіть той, хто взагалі не вміє малювати.

Я би хотіла малювати кожен день, але не вдається. Для того, щоби зробити одну кольорову картинку в цифровій графіці, потрібно мінімум півгодини або година. Якщо це складніше зображення, детально промальований комікс – це вже кілька годин. Якось я малювала одну картинку   шість годин. Звісно, хочеться виходити на вищий рівень і робити малюнки ще якісніше, особливо для друку, але важко знайти час.

Зазвичай я малюю його на графічному планшеті. Але зараз під час карантину так багато працюю за комп’ютером, що хочеться вже втікати від нього, тож мені і малюється менше. Може, треба повертатися до рукотворного Інжира на папері.

Кіт так любить літературу. Може, щось порадить нашим читачам?

Інжир вважає, що книжки самі знаходять вас у той час, коли вам це треба. А ще він каже: «Книжки – це безвіз у часі і просторі». Кіт любить багато читати і впевнений, що товсті книжки найкрутіші. Ми разом з Інжиром радимо одну таку товстеньку книжечку на 800 сторінок – новий роман Софії Андрухович «Амадока». У ньому майстерно відтворено і переплетено різні часи, чимось він перегукується з творчістю Ольги Токарчук. Також дуже чекаємо нові книги, наприклад, вірші Анни Малігон та збірку Сергія Жадана «Список кораблів».

І останнє запитання: який твій найулюбленіший малюнок?

Чесно? Не знаю. За ці роки їх вже тисячі. В мене є папка з найкращими 200-300 малюнками (сміється).

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*