(ігіс) ■ КУЛЬТУРА ■ 2010-08-13
“Ага… Казки зібралися писати?.. А думаєте, легко їх вигадувати?” – говорить персонаж серії мультфільмів “Моя країна – Україна” Лірник Сашко. Втім, Лірник – не просто герой мультику, це реальна й відома в Україні постать – Олександр Власюк. “Пластилінову Україну” варшавській публіці представив художник і оператор Вадим Ільков.
У столичному Центрі привітання відбулася презентація мультфільмів українського виробництва, – “Стати твердим”, “Ґлінька”, “П’єса для трьох акторів”, “Колискова”, – а також перших серій із циклу “Моя країна – Україна”. Головними героями циклу є Лірник Сашко та Кіт Муркіт. Вони провадять найменших глядачів (дорослих, зрештою, також) стежками України. До того ж, ці казкові ґіди відкривають як невідому Україну, так і показують вже знані місця з цікавої перспективи. Уже з’явилися серії про луганський степ і його тисячолітню історію з точки зору бабаків, про козацький підводний човен і Кривий Ріг із підземними трамваями, про трипільську спадщину села Легедзиного та про найдовше село в Європі – Шешори. Про цей проект детальніше розповідає сам В. Ільков.
Чи головна ідея циклу “Моя країна – Україна” належить Лірникові Сашку?
-Він є співавтором сценарію. Ідея належить студії, тобто нашій команді, а потім ми почали співпрацювати із Лірником. Взагалі робота студії – колективна (іноді навіть занадто – сміється). У Сашка дуже живий і колоритний образ, який ми використовуємо. У мультфільмі графічно він несхожий на себе, у нас була своя концепція щодо цього, – Сашко спочатку сперечався, але пізніше погодився на таке представлення.
А його характер?
-Передусім Лірник Сашко сам себе озвучує – це вже багато значить. Проте ми зробили образ Лірника як опозицію до Кота: Кіт у нас – хуліган і спритник, а от Лірник – трохи опецькуватий і простакуватий.
З Вами в команді працюють молоді студенти. Якою є їхня роль?
-Я вже говорив, що ми працюємо колективно. З нами працюють студенти-режисери, але також і деякі аніматори. Студенти пропонують і пишуть сценарій. Ми не встановлювали наперед з чого, з якого місця України починати. Кожен робив про те, що йому найближче. Серія, у якій відбувається перша подорож – “Луганський степ” – виникла тому, що її автор Женя Льохін сам із Луганська. Режисером іншої серії – про Кривий Ріг – є аніматор, киянин Андрій Слісаревський. Для того, щоб зробити цю серію, він спеціально поїхав до міста, записав і обробив леґенду, пов’язану з його виникненням. Його авторським вимислом у цій серії є, зокрема, образ пінґвіна, якого насправді в місті не було, але Андрій вирішив його вставити.
Скільки треба часу, щоб зробити одну кількахвилинну серію?
-Кілька місяців.
А про які міста ще будуть серії?
-Є вже серія про Тернопіль, закінчується серія про Львів і про мис Опук недалеко від Керчі. Серія про Київ поки що в розробці, оскільки це дуже серйозна тема. Спочатку ми взагалі думали за неї не братися, але вирішили-таки її подолати.
Власне – мис Опук. Не кожен, певно, чув про нього. Ваша група взялася показувати не тільки відомі міста й місця України, але й такі, про які мало хто знає.
-А чому б і ні? Україна – різноманітна, і нам є що показати. Є такі маленькі містечка, з якими пов’язані цікаві леґенди й історії, тож варто їх розповісти, особливо маленькому глядачеві.
А де можна буде побачити цей цикл мультфільмів?
-Усі права на них належать Міністерству культури України, тому, можливо, з українських каналів її покаже Перший національний. Ми, на жаль, не можемо впливати на “прокатну” долю цих мультфільмів. Подібні покази, як цей, у Варшаві, – можливо, єдине, що ми можемо робити. Однак не виключено, що через якийсь час цей цикл можна буде придбати на DVD.
“Наше слово” №33, 15 серпня 2010 року {moscomment}
