Карпатська літературна резиденція

Дарина Попіль ■ ПОГЛЯДИ ■ №19, 2018-05-13

Літературні резиденції – дуже поширена у всьому світі практика. Резиденції створені для того, щоб письменники могли у спокої працювати над своїми творами, у той час, як їх, зазвичай, забезпечують комфортними умовами проживання та харчуванням, іноді учасникам просто видаються кошти. Літературні резиденції можуть тривати від тижня часу до кількох місяців. На жаль, в Україні літературні резиденції лише на стадії розвитку.

Певний час в Івано-Франківську діяла резиденція для молодих письменників «Станіславський феномен». Протягом двох років існувала резиденція для закордонних поетів та перекладачів, заснована літкорпорацією Meridian Czernowitz у Чернівцях. Також діяла літературна резиденція в Бучачі, інспірована постаттю нобелівського лауреата Шмуеля Аґнона. У даний момент усі перераховані резиденції не діють, залишається сподіватись на їх відновлення.

Коли 2017 р. на Фейсбуці я прочитала про відкриття Карпатської літературної резиденції, пообіцяла, що наступного року неодмінно спробую свої сили. І спробувала. З-понад 100 проектів, мій потрапив у трійку щасливих резидентів.

Якою була для мене «Карпатська літературна резиденція 2018» на мальовничій відпочинковій базі «Таор Карпати»? Від першого дня перебування я не могла позбутись відчуття, наче беру участь у реаліті-шоу. Декілька харизматичних людей у чудовому, відносно закритому просторі, забезпечені усім необхідним для життя, із завданнями: спілкуватись, обмінюватися досвідом і творити. Тут, апріорі, виходить цікава мішанка характерів, адже письменники – це люди з непересічним досвідом, розвиненою уявою та нестандартним мисленням. Спостерігаючи протягом двох тижнів одне за одним, легко було подумати, що за нами всіма також міг би хтось спостерігати. Цікаво, чи захопливим було б реаліті-шоу під назвою «Карпатська літературна резиденція»?

Обговорення проекту однієї з резиденток. Фото Івана Мелька

 

Це досить довгий термін, 14 днів, щоб пізнати не лише своїх колеґ, але й самого себе, адже гори сприяють концентрації на внутрішньому світі емоцій, думок і планів. Наскільки цікавим для інших виглядало би перебування 6 письменників на різних етапах творчості, залежало би, мабуть, від якоїсь інтриґи між учасниками, роздутого конфлікту чи перехресних емоцій. Я не дуже добре орієнтуюсь, якою видалась минулорічна резиденція, але теперішня була доволі спокійною – такою, що сприяла фіксації на власних проектах і планах. Однак енергетика шести людей трохи різних напрямів діяльності, віку, вподобань і звичок постійно перепліталась у мальовничому «Таорі». Два тижні у мікросвіті дня і ночі – це вже було якимось тимчасовим оазисом від звичайних робочих буднів, паузою в реальності, яка забезпечувала натхнення та бажання творчо працювати.

Чи я сама би дивилась українське реаліті-шоу про письменників, які на моїх очах спілкуються, творять і подекуди просто насолоджуються зміною обстановки і чарівною природою? Може, так. У шоу подаються лише найцікавіші моменти, а такі у нас точно були: вечірні відверті розмови трьох поетес за чаєм, бесіди, а подекуди навіть емоційні дискусії за обідом, довгі прогулянки з обміном найцікавішим досвідом та найяскравішими планами на майбутнє. До цього всього можна додати ще безліч цікавих подробиць, але, якщо б ми справді мали глядачів, то і поводились би, мабуть, більше театрально, відкриваючи в собі ще й акторські здібності. Але «Карпатська літературна резиденція» – це, перш за все, «шоу», яке працює на перспективу. Ми донесемо до читача, глядача, слухача свої творіння трохи пізніше, не обов’язково у режимі онлайн. Резиденція – це майстерня слова, тому дуже хочеться, щоби потім вийшло щось більше. Можливо, дещо пізніше увесь світ функціонуватиме за принципом: мене нема онлайн, отже я не існую. Цілком імовірно, що онлайн-спостереження за резидентами їх більше стимулюватиме до праці або навпаки – відволікатиме. У будь-якому разі, «Карпатська літературна резиденція 2018» – це шоу думок, вражень, єднання з природою, заглиблення в собі, концентрації на творчості. І я задоволена, що змогла транслювати це «шоу» так, як мені подобається.

По суті, на разі Карпатська літературна резиденція – це єдина діюча літературна резиденція в Україні. У Львові теж передбачена така резиденція, і я надіюсь, що постануть і багато інших. Дуже хочеться, щоб українські письменники мали можливість творити в комфортних умовах не лише за кордоном, але й удома.

Усім тим, хто пише, раджу подаватись на творчі стипендії, резиденції, конкурси. Це дуже стимулює і додає впевненість у собі, викликає розуміння того, що твоя творчість комусь цікава. А всім тим, хто читає, бажаю побільше читати української літератури. І нехай поки що вона нерідко постає в закордонних резиденціях, але будемо сподіватись, що це невдовзі зміниться. Основне, щоб було для кого писати!

Поділитися:

Категорії : Погляди

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*