Кася Комар-Мацинська ■ ПОДІЇ ■ №38, 2019-09-22

– Це буде наша кальниківська «Бельгійка», – вигукнув один із хлопців-танцюристів. – Так! Кальниківка! – додав другий, і всі неймовірно зраділи.

Молодь, яка займається в ансамблі народного танцю «Калина» з Кальникова, саме завершувала свою щотижневу репетицію. Утім, ця зустріч була не зовсім звичайною – через два дні в їхньому селі був запланований концерт під відкритим небом, на якому «Калина» мала стати «візитною карткою» та господарем заходу водночас. Танцюристи саме проводили генеральну репетицію перед важливим виступом. Окрім особливих постановок з репертуару, художня керівниця і хореографиня ансамблю Іванна Горків ввела до програми інтеграційний елемент – народний танець «Картошка», який походить із Київщини і який часто виконують гурти автентичної музики з України. Танцюристи з «Калини» мали запросити до танцю глядачів. Процес вивчення нових, доволі простих кроків під веселу музику викликав серед молоді чимало радості.

У лютому наступного року «Калині» виповниться п’ять років. Від самого початку існування колективу ним опікується Іванна Горків. Як на доволі короткий час спільної роботи, команда танцюристів – дуже дружня, а їхній професійний рівень приємно вражає. У «Калині» є дві вікові групи – молодша і старша. У першій танцюють діти з початкової школи і з нульового класу. У другій – учні середніх шкіл. Добре те, що молодь, яка переважно вже навчається в різних школах Перемишля або довколишніх містечок, хоче і далі підтримувати свій ансамбль та розвивати танцювальні здібності, повертаючись до Кальникова.

Суботньому концерту на майданчику неподалік кальниківської церкви, окрім репетицій місцевого колективу, передували також два дні майстер-класів з народної музики для дітей та молоді. Їхніми ведучими були відомий в Україні кобзар Тарас Силенко та керівниця гуртів «Крайка» і «Добрий час» із Перемишля, любителька та дослідниця надсянського фольклору Тетяна Наконечна.

«Спів – це частина української натури. До кожної знакової події в нашому житті є пісня. Коли накочується втома чи приходить сум – варто співати. Кожна людина є винятковою, і так само винятковим є кожен звук. Найбільш неймовірно – коли серед різних звуків з’являється гармонія», – розповів про властивості музикування кобзар Тарас. Він грав на своїй старовинній бандурі, оповідав про кобзарську долю, співав козацькі думи, а на завершення навіть дозволив дітям доторкнутись до інструменту та спробувати на ньому заграти.

Кальниківчан не треба заохочувати до особливого ставлення до місцевих музичних традицій. Кальників є дуже своєрідним селом, тому що велика частина його населення – корінна для цих земель. Свого часу багатьох місцевих мешканців не вдалося виселити: вони втекли із пункту збору, а потім повернулися до своїх домівок. Трохи пізніше ті, яких таки вдалося вивезти, також повернулися назад. Зайшовши до місцевого сільського магазину, можна почути українську та поговорити з продавчинею своєю мовою.

У Кальникові – чотири автобусні зупинки. Село має свою невелику школу з пунктом навчання української мови. Діє тут також гурток Об’єднання українців у Польщі. На кладовищі одразу кидається в очі насипаний високий курган із синьо-жовтими стрічками, привертають увагу також численні нові пам’ятники на могилах з кириличними прізвищами.

Таким чином у селі, віддаленому від Перемишля на 30 кілометрів, збереглися унікальні українські традиції. Тут є особливі вишивки й власна говірка, а також традиція співати пісень відповідно до пір року та свят.

– До сьогодні навесні в Кальникові водять так звані «колеса», тобто весняні хороводи. В інших місцях їх часто називають гаївками. Молоді дівчата та хлопці беруть одне одного за руки та кружляють між людьми, вітаючи перші прояви весни. До цього ритуалу є багато пісень, у них найчастіше йдеться про природу й те, як вона прокидається до життя; про сіяння квітів, про приліт та спів пташенят, – розповідає Тетяна Наконечна. – Після майстер-класів я вирішила, що під час суботнього концерту всі їхні учасники разом з гуртами «Крайка» та «Добрий час» виконають одну з весняних пісень – «колес». Разом ми вибрали пісню «…». Вона дуже цікава. Я записала цей твір від однієї зі старших мешканок села, яка вже сама майже зовсім не чує. Ця жінка, однак, заспівала мені її дуже чисто. Це доводить, що співати може кожен, хто захоче, навіть той, хто не чує. Ця пісня увійде до нового, третього диску «Крайки».

– Цим заходом Кальників виходить на новий організаційний рівень, – коментує подію голова перемиського відділу ОУП Ігор Горків. – Масштабніші заходи тут за останні роки не відбувалися. Для мешканців селі та для нас – людей, що з ними співпрацюють, – це був виклик, але завдяки спільним зусиллям я тепер можу підсумувати, що все вдалося. Це велика честь – приймати тут досвідчених «Ослав’ян» із Мокрого, кобзаря Тараса Силенка з Києва, а також наші музичні колективи з Перемишля. Ми сподіваємося, що в наступні роки цей захід буде продовжуватися і розвиватися.

Немає жодних сумнівів, що рушійною силою культурної та громадської активності в селі стала згадана на самому початку «Калина». Завдяки ансамблю активізується молодь, діти та їхні батьки. Найбільше хвилюються, як завжди, мами, яких я зустрічаю в світлиці кальниківського народного дому, де відбуваються репетиції танців, а того дня – також майстер-класи. Їхня присутність та піклування додає багато тепла та родинної атмосфери. «Щоби тільки була гарна погода», – переживають вони, думаючи про суботу.

Так і сталося. Захід «Калина запрошує» під відкритим небом виявився успішним та приніс багато радості танцюристам, співакам та численним глядачам не лише завдяки гарній погоді. Усе вдається, коли робиш це від щирого серця. Кальників – це гарний приклад результатів саме таких зусиль.

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*