Міністерство закордонних справ України висловило солідарність із західними союзниками, які у відповідь на застосування сирійським президентом Башаром Асадом хімічної зброї в місті Дума, на той момент останньому повстанському місті реґіону Гаути, застосували бомбардування.

За повідомленням Пентагону, в ніч на 14 квітня США, Великобританія і Франція випустили 105 ракет по сирійських військових об’єктах, пов’язаних з хімічною індустрією. Цілями були науково-дослідний центр під Дамаском, склад хімічної зброї біля міста Хомс, а також розташований неподалік складу командний пункт.

Причина такої реакції Заходу – 7 квітня в сирійській Думі мала місце хімічна атака, від якої загинуло, за різними даними, від 40 до 75 людей, а постраждалими стали близько 500 цивільних мешканців міста. Країни Заходу вдалися до військового втручання, оскільки вважають сирійський уряд відповідальним за цю атаку. Однак Сирія заперечує свою причетність.

Що ж означають дії західної коаліції в Сирії, і як конфлікт між Дональдом Трампом та Владімиром Путіним може позначитися на війні в Україні? Спробуємо розібратися, та спершу нагадаймо військову ситуацію конфлікту в Сирії.

У війні на території Сирії існують на даний момент чотири основні сторони впливу. Однак конфлікт залишається дуже заплутаним: за учасниками конфлікту стоять водночас дві або й більше країн, зацікавлених у тому, щоб вигравала та, а не інша сила. Отже, першу частину країни контролюють урядові війська Башара аль-Асада, президента і спадкоємця майже
50-річної диктатури. Його підтримують Росія та Іран. Другу частину контролює озброєна опозиція і її лідер Халед Ходжу, війська, що утворилися після «арабської весни» в Сирії. До них прихильні США, Ізраїль та Арабські держави Перської затоки, що надають опозиції фінансування, навчання та озброєння. Третю частину, територію на кордоні з Туреччиною, контролюють сирійські курди. Найбільшу частину території Сирії контролює так звана «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ), яка, у свою чергу, воює з усіма.

Проте Росія і США залишаються одними з головних фіґур, що ведуть боротьбу на полі бою в Сирії.

Однією з причин, як вважають політичні експерти, чому Росія увійшла в сирійський конфлікт, було бажання показати міжнародній спільноті, що вона бореться з тероризмом – ІДІЛом. Путін сподівався, що таким чином йому буде пробачено анексію Криму, і про війну в Україні всі забудуть. Росія також має власні економічні інтереси в Сирії, адже поки там іде війна, до Москви течуть великі потоки грошей. Справа у тому, що нафтоі газопроводи з Ірану можна прокласти в Європу тільки через Сирію, а Росія не хоче допустити надходження нафти і газу з Ірану в Європу, за допомогою якого ЄС зумів би автономізуватися від енергопостачання з Росії.

Активна відповідь на хімічну атаку з боку Дональда Трампа налякала міжнародну спільноту можливістю третьої світової війни. Дійсно, пряме масштабне зіткнення армій США і Росії на території Сирії є можливим, але найменш бажаним розвитком подій. У такому випадку більшість військової сили Росії була б задіяна в близько-східньому реґіоні. Розгляньмо українське питання в цьому контексті.

По-перше, бойові дії в Сирії можуть відволікти значну частину коштів і військ Росії для ведення масштабніших військових дій на стороні Башара аль-Асада. Тим самим це може запобігти перетворенню України в гарячу точку. Головне питання: чи зможе Росія воювати на два фронти в такій великій від себе відстані? Велика кількість військових експертів сумніваються в цьому й у мілітаристських ресурсах Росії, які значно поступаються американським.

«На перший погляд, Україна повинна бути зацікавлена в переключенні Росії на війну в Сирії, бо це відволікає Росію від війни в Україні. Але це не так. Війна в Сирії дозволяє Росії утримувати мілітарно-імперський дискурс власних ЗМІ і подовжувати напругу в Україні», – однак вважає український філософ Сергій Дацюк.

По-друге, більшість приватних військ Росії, що в активний період воювали на Донбасі, тепер воюють в Сирії. Наприклад, «Вагнер», російська приватна військова компанія, що складається суто з найманців, перекинута з України в Сирію. Витіснення Сполученими Штатами Росії з Сирії могло б стати приводом для рішення Заходом наступного за важливістю завдання, а саме: підірвати позиції Росії в українському конфлікті. Зрозуміло, якщо Вашингтонові удалося б витіснути Росію із Сирії, то це надихнуло б Київ спробувати своїми силами повернути територію Донбасу.

По-третє, через хімічну атаку, яка була здійснена за очевидної підтримки Росії, можливо, будуть введені нові економічні санкції проти Кремля. Про те, що G7 може запровадити нові, жорстокіші санкції проти Росії, нещодавно заявили міжнародні медіа. Ініціаторкою цього була Британія, яка запропонувала ввести санкції проти російських та сирійських військовослужбовців. Це би ще більш послабило Росію, що безпосередньо вигідно для України.

По-четверте, бомбардування західною коаліцією сирійської хімічної інфраструктури показало блеф, яким є військова підтримка Росії у збройних протистояннях, за якими вона потаємно стоїть. Росія на заяви Д. Трампа скинути «розумні ракети» на Сирію та російські об’єкти в Сирії обіцяла захистити свого союзника Асада, тобто збивати не лише ракети, а й вдарити по носіях цих ракет – кораблях та літаках. Про це заявляв начальник Генерального штабу російських збройних сил генерал Герасимов, а також посол Росії у Лівані Олександр Засипкін. Але, як уже відомо, не зробила цього. Росія блефувала. Американці, британці та французи вдарили по Сирії, а росіяни промовчали. Можливо, це показує, що Росія також не посміє увійти в безпосереднє збройне протистояння зі США на території України, якщо б Порошенко наважився на операцію звільнення східної території України, а за його спиною стоятиме Захід.

Найбільш песимістично налаштовані спостерігачі кризи у сирійському конфлікті застерігали перед можливим початком ядерної війни. Однак, не дивлячись на апокаліптичні дописи Дональда Трампа у Твіттері, здається, підстав для таких обав не має. Дональд Трамп спочатку робить заяви, а потім думає, або ж думає його адміністрація як вийти з ситуації із достойним лицем. Позиція президента США щодо війни у Сирії досі залишається непрозорою. Поки що дане бомбардування було тільки одноразовою відповіддю на порушення Башаром аль-Асадом міжнародного права, через застосування хімічної зброї на цивільних мешканцях.

Україна та Сирія, не дивлячись на своє географічне розташування на різних континентах, спираються на дві полярні сили – Захід на чолі з США та Росію. Питанням залишається, у якій частині півкулі США має більші інтереси, щоб серйозно протистояти Москві.

Поділитися: