Валерія Кірічєва ■ КУЛЬТУРА ■ №36, 2018-09-09

Ольга Махова живе у Варшаві вже 3 роки (поїхати у польську столицю її підштовхнула подруга, яка збиралась переїжджати до Чехії). Дівчина прибула до Варшави вивчати медіамистецтво, а тепер працює тут за спеціальністю. Зараз Ольга – графічна дизайнерка мережі ресторанів азіатської та української кухні. Її робота – мрія, втілена в життя. Вона реалізує свої проекти, а її працедавці створюють для цього усі необхідні умови. В Україні киянка Ольга закінчила Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури за спеціальністю графічний дизайн. У вільний від навчання час розписувала стіни в інтер’єрі на замовлення.

Що тебе підштовхнуло переїхати з однієї столиці до іншої?

Я подумала, чому б не спробувати поїхати в іншу країну повчитись і набратись досвіду. До того ж, мій брат працював у фірмі, яка мала центральний офіс у Польщі (для мене це був додатковий стимул). На нього ця країна справила гарне враження, і я вирішила теж спробувати в ній свої сили. Розпочалося усе з пошуків грантів і
стипендій, щоб потягнути навчання. Я шукала державні університети за напрямком художня сфера, але так нічого не знайшла. В Академії образотворчого мистецтва у Варшаві ціна за навчання виявилася занадто високою для мене (10 000 євро за 1 рік для іноземця).

І ти вирішила не здаватися і знайти навчальний заклад, у якому є твоя спеціальність?

Так, я вирішила вибрати приватний університет. Я навчалася 2 роки в Vistula за спеціалізацією: медіамистецтво, що включає графічний дизайн, вивчення програм «фотошоп», «ілюстратор», анімації. я вступила на платну форму, але потім, коли була вже зарахована на навчання, мені прийшов лист на електронну пошту, що мій навчальний заклад проводить конкурс з фотографії під назвою «Перспектива». Це був міжнародний конкурс. Крім мене, майже 400 осіб подали свої роботи на конкурс. Перше призове місце давало безкоштовне навчання, друге – 60% знижки, трєтє –
20% знижки і майстер-клас – неділя на Мазурах. Я отримала друге місце і заплатила за 2 роки навчання менше по-
ловини. Це було круто!

І ось ти закінчуєш навчання. Чи були сумніви, що далі робити?

Після навчання я думала, куди себе подіти. У мене хороша база знань – художня освіта і графічний дизайн. Крім
того, я почала ще в університеті цікавитися відеозйомками, навіть запустила власні новини, які сама знімала і монтувала. Мені хотілося знайти роботу, у якій я могла б використовувати графічний дизайн, малювання і зйомку відео.

Чесно кажучи, я не хотіла йти не за своїм покликанням, тобто працювати десь на кухні чи щось у цьому стилі. Я чітко поставила собі мету, що я знайду свою роботу. Мені довелося довгенько розсилати своє резюме, поки я врешті
знайшла мережу ресторанів.

І ти відразу почала робити те, що тобі подобається?

Спочатку я малюю ілюстрацію, а потім роблю дизайн. Це прекрасно, що я можу все поєднувати. Зазвичай, працюючи в дизайнерських фірмах, беруться якісь стокові відео з Інтернету, дизайнери використовують готові картинки і на
них просто щось поміщають. А я створюю все від початку і до кінця.

Ось, наприклад, дитяче меню (Ольга показує фотографії на телефоні з намальованими макетами), а ось – для ресторану «Азія» малювала нове меню з морозивом. Спочатку, коли я прийшла на роботу, ніхто не знав, що я ще
й малюю, але пізніше, коли вже дізналися про мої вміння, почали замовляти в мене вже намальовані варіанти.

А як щодо твоїх відеонавичок – ти знімаєш відеороботи?

Я зрозуміла, що реалізація дизайнів у мене є. Дуже придатним для моєї роботи виявилося моє захоплення відео-
зйомкою. Я змогла знімати рекламні відеоролики ресторану! Теж для мене було величезним досвідом те, що я робила рекламу ресторану як спонсора боксерського турніру. Потім знімала відеоролики для розміщення на екранах
у трамваях. Мені здається, це дуже важливо, якщо можеш робити в житті те, що тобі подобається.

Зараз в тебе у Варшаві життя склалося. Чи на початку не було страху і паніки? Як ти підготувалася до змін?

Я готувалася до переїзду рік. До прибуття у Варшаву я ніколи не спілкувалася з поляками, хіба що на мовних
курсах. Я їхала сама. У моєму інтровертному середовищі це було щось нове і дике. У Варшаві після приїзду я жила у дівчинки по каучсерфінгу*, яка теж була з України. Проте коли я збиралася їхати до Польщі, у мене була паніка. Але, приїхавши автобусом до Варшави, відчула, що я все роблю правильно, і сказала собі: «Так і має бути». Мені взагалі не було складно звикнути. Для мене це було, як стрибнути вище своєї голови.

Зараз я малюю триптих – Палац культури і науки у Варшаві. Я взагалі створюю багато праць на полотні олійними фарбами. Маю власну сторінку, де представлені мої роботи на різних матеріалах. Я створюю малюнки, які переміщаю у цифровий варіант і за допомогою фоторедакторів створюю принти, а потім друкую на різних тканинах. Звичайно, це затратно, я досить багато грошей витрачаю на створення цих робіт, але не зупиняюся, бо займаюсь тим, що дійсно приносить мені радість і одночасно є постійною роботою!

Поділитися: