Дарія Козак ■ 50-ліття ліцею в Ґурові-Ілавецькому ■ №25, 2018-06-24

Мої батьки мають українське коріння і своїх дітей, мене, сестру і двох братів, виховували в дусі українських традицій та звичаїв. Відколи пам’ятаю‚ ми всі разом їздили до церкви до Ольштина або Ілави, бо в Оструді, місті, у якому ми проживали, не було церкви. Мої батьки вважають, що важливим є збереження мови і продовження традиції. Я відвідувала заняття в осередку навчання української мови в Оструді, де навчалася писати, говорити і читати українською. Моя мама навчалася в IV Загальноосвітньoму ліцеї з українською мовою навчання у Лігниці, після її розповідей про цей ліцей я також хотіла навчатися в українській школі.

Коли я закінчила початкову школу, вирішила остаточно навчатися в українському Загальноосвітньому ліцею в Ґурові-Ілавецькому. Ліцей сподобався мені ще з першого дня, коли я приїхала до школи на день відкритих дверей. Привітні вчителі показали нам (ідеться мені про молодь, яка приїхала до школи) як відбуваються заняття на різних уроках, та як працюють учнівські гуртки. Тоді подумала я, що добре було б вивчити літературну мову, традиції і культуру України. Рідна школа виявилася для мене другою домівкою. Знаю, що все головне в житті людини починається зі школи…

Пам’ятаю як вчилися два місяці в старій школі, потім перенесли нас до новозбудованого будинку. Нова школа – велика, простора. В ній є багато класних кімнат, кабінетів, спортзалів, є майстерня, бібліотека, буфет, гуртожиток. Ми з великим захопленням приступили до навчання.

Навчаючись у ліцеї, мені сподобалося ведення вчителями уроків. Якщо ми чогось не розуміли, вчителі нам усе пояснювали. Викладачі ставилися з розумінням до кожного учня. Щире спасибі їм за знання та розвиток моїх здібностей.

У вільний від навчання час ми мали змогу брати участь у різних заходaх, тому учням ніколи не бувало скучно. В ліцеї проводилися різноманітні колективні творчі заходи, конкурси, огляди, концерти, тематичні та літературні вечори, спортивно-масові події. Я та моя сестра були танцюристками в ансамблі пісні і танцю «Думка». Це oдин з найбільш відомих українських творчих колективів у Польщі. На репетиції завжди ходили з задоволенням, намагаючись їх не пропускати. Адже саме там знайшли багато нових друзів, де всі разом удосконалювали своє захоплення. Найбільше мені запам’ятався мій перший виступ на сцені, я дуже хвилювалася…

У Загальноосвітньому ліцеї в Ґурові-Ілавецькому дізналася багато нового та цікавого, знайшлa справжніх вірних друзів, віднайшлa себе…

Ліцей завжди залишиться найріднішім місцем, де ми відчували сердечну атмосферу в колективі. У стінах школи ми навчилися думати, висловлювати свої думки, помилятися і виправляти помилки.

Роки минають дуже швидко… Аж не віриться, що вже минуло 18 років… 18 років тому я навчалася в такому прекрасному місці – Загальноосвітньому ліцеї в Ґурові-Ілавецькому.

Я вважаю, що мені дуже пощастило, що я вчилась у цій чудовій українській школі. Український ліцей дав нам нагоду бути кимось винятковим. Я вдячна своїй школі за те, що вона дала мені путівку в дальше моє життя. Завдяки навчанню в цьому ліцеї стала я гідним, повноправним членом української громади. Я щаслива, що маю українське коріння. ■

Поділитися: