ІЗ КАЗАРМИ в перлинку

Олександра БздельГРОМАДА2010-10-19

{mosimage}

Двадцять років тому, 1 вересня, до будинку бартошицької казарми (на вулиці Червоної армії) почимчикували діти, святково вбрані у вишиванки, їхні батьки і вчителі. Саме тоді розпочала діяльність Українська початкова школа №8. Це була незвичайна подія: довгі клопотання багатьох патріотів- ентузіастів, численні прохання, стежки, витоптані в різні установи, породили пречудове дитя – рідну школу. Військова казарма стала для української громади в Бартошицях символом відродження української освіти в реґіоні.

Тут пам’ятають Педагогічний ліцей №2, з українських класів якого пішло у світ багато прекрасних людей, культурних діячів, учителів, що своєю активною працею для збереження і розвитку українства стали прикладом майбутнім поколінням. А тепер, через багато років, маленькі діточки, підлітки і вчительський колектив перейняли естафетну паличку. Хоч казарма не дуже привітна й неподібна на освітній будинок, це несуттєво, бо школу складають діти, батьки і вчителі. Завдяки батькам, які не побоялися перевести своїх утіх у нову школу, постала життєдайна сила, яка вже протягом двох десятиліть наповнює енергією українську громаду Бартошиць.
Несприятливі казармені умови не зупиняли активної праці школи. В обладнаних новим устаткуванням залах наполегливо вчилися діти, а після уроків вони брали участь у вільний час у заняттях – предметних і художніх гуртках. Водночас вчителі та громадські діячі без упину працювали над здобуттям нового будинку школі. Аж два роки тривали клопотання про скромний будинок у малому лісочку. Гарне місце, гарне приміщення – якраз для маленької школи. Справжня перлинка. Міська влада довго не хотіла дати згоду на передачу його нашій меншині, вимовляючись різними планами щодо нього. Коли вже забракло вигадок, місто вирішило виділити бажаний будинок школі. Діти й учителі отримали можливість працювати в справжніх шкільних умовах, у привітних, опалюваних і світлих залах. Саме цього бракувало в казармі.
Розпочався новий етап в історії школи, який дав нові можливості розвитку. Звичайно, будинок потребував ремонту, який помаленьку здійснюється, можна сказати, і до сьогодні. Спершу слід було пристосувати всі приміщення для класних кімнат. Бракувало також відповідного приміщення для вчительської кімнати, проте все з часом наладналося. Удалося загосподарювати і відремонтувати більшу частину горища: таким чином, на третьому поверсі своє місце знайшли секретаріат, кабінет директора, вчительська кімната, комп’ютерний зал, кабінет адміністративного керівника та бібліотека. До речі, за бібліотекою знаходиться ще частина горища, яка чекає на свою чергу до ремонту. Маємо надію, що відповідні кошти знайдуться і для неї.
Останнім часом був отеплений увесь шкільний будинок, а також відремонтовано дах. Біля школи постав справжній спортивний майданчик, якому дуже радіють діти.
Нині школа справно діє в бартошицькому середовищі. Після уроків учителі працюють з учнями в предметних гуртках. А що наш народ зроду співучий – діти з радістю відвідують художні заняття: хор, релігійно- музичний, театральний та вокальні гуртки і танцювальний ансамбль. Але найсуттєвіший для нас результат – високі досягнення й відзначення на багатьох конкурсах, а також високий приріст знань учнів, який дає нам звання “школи успіху” згідно з класифікацією Навчальної доданої вартості (EWD). Уже втретє результати гуманітарної частини гімназійних екзаменів знайшли своє місце в “школі успіху”.
Бажаємо нашим учням чимало дальших успіхів і високих досягнень у навчанні, а вчителям – багатьох творчих задумів та незгасної енергії до праці для добра нашої громади.

“Наше слово” №43, 24 жовтня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*